Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2553
Творів: 46311
Рецензій: 90455

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Неба очі налились сльозами

© Волошка, 05-11-2007
Неба очі налились сльозами, і боліли, і тримали їх в собі.
Так і поснули, наповнені сумом.
А зранку не втримались і зайшлися плачем.
Затуляло небо очі свої хмарами сірими, непривітними,
тамувало подих небо вітрами осінніми затихлими,
ковтало крики пташині сполохані,
тлумило листя мертве сухе невпокорене.
Та туга очей немислима затягнула землю млою солоною,
спалахнули вони смугами світлими,
відблисками сонця із ніччю гаптованими.
Дощ пішов несподіваний,
тяглося до долу гілля його холоднеє,
встромляло списи меткії у тіло листя недвижнеє.
Небом байдужість душі не знана.
Милість благосна єством його верховодить.
Стулило небо жерла невгамовнії,
клапті на землю спустилися білії,
дощик осінній на перший сніг боязкий перекинувся.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Слово про дощ

© Ганна Осадко, 05-11-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.83049297332764 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …