Участь у творенні сього твору може взяти кожний

Розділ ІІ
Король вирушає у далеку путь

    Звістку про прикрий інцидент з драконом король отримав ще удосвіта. Він саме годував свині, коли…
    Тут я мушу перервати свій наратив, аби дати потиличн...

Обличчя в дзеркалі,ти хто?
Чи не тебе я бачив на портреті,
Що акварелями писався? Чи в сонеті
Твоє я чув ім'я - НІХТО?

Чи не тебе носив роки?
Чи не тобою посміхався всім навколо?
Скажи лиш (не для протоколу) -
Хто ти? Хто я? Хто ті чоловіки?

З...

Текст видалено автором твору...

плівка мовчання порвана
і звисає паралельно до
самого
мовчання
і хай поспіхом вирячу очі на звук
що тікає надто швидко
який не дістати
та втік уже фактично
он ґоризонт і хвилі-звуку топляться у хвилях-вод
хвилястий крик більше не мій
слова - ті ...

Хтось хапає за комір мою розхристану свідомість і душу
питає: чия ти і хто ти? А я сказати щось конче мушу
тоді малюю їм нашвидкоруч два символи: життя і волю
двома кольорами - небом і полем, двома часами  -
минулим і болем... Досить вже, прошу!!!

...

Не повір мені, бо я
Сам собі не вірю часом.
Не шукай в мені моря -
Я живу сьогодні квасом.

Не боли мене, бо біль,
В мене є така можливість,
Я колись віддам тобі.
Та не зараз, після зливи.

Не топи мене в сльозах,
Я не ксьондз, а просто знаю,
...

Юрій Камаєв, Мед з дікалоном, Країна мрій, К. - 2009

Мені здалося, що вся ця книга, то сум за втраченим. Як за тими історичними можливостями, якими Україна не скористалася, так і за людьми, які тоді були, а зараз зникли, наче розчинилися у повітрі. Ті ...

Ваша рима права
А моя
Весь час ні
Мені
В чужині
Й солов’ї
Чужою співають
Я їм помагаю
Вони розуміють мене
Я їх
Чи це гріх

Ваші звучні слова
Мов трава
Навесні
Пісні
Хоч  сумні
Мене гріють
Хоч роки минають
Я не пропадаю
Любив і люблю с...

Нас мало – юних, білокрилих,
ще не загублених у млі,
іще закоханих несміло
в дитячу усмішку землі.

Ми тільки відсвіт у загравах,
ми лиш птахи, ми живемо
в зачаруванні плям яскравих,
у чергуванні «і» та «о».

Ми тільки тьмяний цвіт мигдальний,
...

Там, де слова торкають підсвідомості
І постають довершено-закінчені,
Там, на межі відомо- й невідомості
Початок того, що зовемо вічністю......