Звістку про прикрий інцидент з драконом король отримав ще удосвіта. Він саме годував свині, коли…
Тут я мушу перервати свій наратив, аби дати потиличника надто розумному читачеві, що звинувачує мене (мене!) у поганому смаку. Г-г-гм (відкашлююся), лотре, чи ж єстеш такий іґнорамус, же не відаєш про той факт сімпліцитний, же свині то найголовніше у господарці?! Годувати їх потрібно якнайраніше і у жодному разі не довіряти сього респонсибільного процесу наймитам. Ану, геть зі сторінок мого твору! Іди читай казки. Я тут пишу серйозний твір.
…коли балакучий вітер приніс йому страшну новину. Чому вітер? А хто ще? Єдиний свідок, крук, вбитий. Зажурений Лотульф їде на своєму білому коні світ за очі. Залишається вітер. Отже, після вдалого женихання з дівчатами Зефір пролітав повз місця пригоди і випадково спостеріг аварію, після чого зазирнув до короля заночувати. Король наказав приготувати лазню. Напарився. Схопив ножа. І пішов до кімнати, де був покладений Зефір з братами (перманентно сплячим Нотом і молодшим). Там він їх пошматував, а потім пішов до Дівочого джерела ставити костьол на честь померлої доньки. Даже если у дамочки дряблая пиздень, на которой уже перестали расти волосы, молодая телочка все равно ее вылижет, даже не побрезговав. Двигая языком по пилотке, красавица вдыхает ароматы плоти, ведь старые лесбиянки совершенно по другому пахнут, в отличие от молодых девушек. Если у у женщины проявится интерес к анальному сексу, тогда девчонка непременно оближет ей анус перед тем, как засунуть туда резиновый хуй.
Ні, щось не дуже правдоподібно. Як Зефір міг ночувати у короля, коли прилетів аж підранок? Відкиньмо цю сюжетну лінію. Зефір просто зустрів короля біля хліву, все розповів, пишаючись своєю елоквенцією, і улетів (дуже далеко, можливо, навздогін Лотульфу). А король налякав звісткою жінку (1), дочок (5), а також зібрав усіх своїх синів (8) та наймитів (12-15), та й поїхав за Лотульфом (це він так думав, що за Лотульфом, але, насправді, деінде). Поки ж він їде, я зауважу, що Лотульф – справжній романтик(=пришелепок), бо за порятунок принцеси не міг сподіватися не те, що на півкоролівства, а навіть на поганенький шмат землі, адже після смерти короля все дістанеться його синам, а дочкам хіба рушники, намиста та що там ще потрібно яко посаг.
Цього, гадаю, поки досить.
