Хтось хапає за комір мою розхристану свідомість і душу
питає: чия ти і хто ти? А я сказати щось конче мушу
тоді малюю їм нашвидкоруч два символи: життя і волю
двома кольорами - небом і полем, двома часами -
минулим і болем... Досить вже, прошу!!!
Ми заплутались в думках, як діти в інтегралах
шукаєм притулку в чужих очах
жуєм нову гумку і не знаєм
чим закінчиться сон
на чужих невідомих вокзалах
збираєм речі і вже за тиждень ми не такі
слова іноземні, потяги, літаки,
Робота нова - не завжди із гідністю
і так приречено минають роки...
а ти слухай і повір
нехай невперше і знову
в солодку байку казкову,
де гроші - лиш папір.....
