Я вже не раз бувала у Львові, але все, якось похапцем. І він, мабуть ображений таким до нього ставленням замовк і не поспішав виставляти переді мною свої принади. Останнього разу він і зовсім похнюпився переді мною, наче стидаючись своїх хоч і величн...

Наш прóстий люд без віри, без моралі
За мною брів з єгипетської тьми,
Щоби знайти крізь блискавки й громи
Свою мету, свободу і скрижалі.

Тепер, коли забуто дні печалі,
Дивлюся я зі щастям і слізьми,
Як над Йорданом опинились ми…
Я тут помру,...

Вже за півгодини я дивився відео з подій на київській трасі. Хлопці зі знімальної групи тремтіли від хвилювання, називали Славка тільки Великим Гетьманом і казали, що в житті такого ще не бачили. Зважаючи на те, що вони попрацювали в "Житті по-справжньому...

Тут добре, тут вітер!
Що кажеш - повітря?
Тут небо примружило
сонні повіки,
вкладається спати,
втомилось летіти...
а я відчуваю -
тут добре,
тут вітер!...

Глянь, Аґнеса
Слово несе,
А слово Аґнесу...
Поетеса
І їй меса...
Приймаю як п’єсу.
...

Відступали моря, залишаючи мушлі солоні.
Простягалась в розверзнуті хмари вселенська рука.
Ми збувались потроху словами в космічному лоні
І пасьянси дощів розкривали наш код ДНК.

Ми збувалися просто: струсились, як попелом зорі…
Ми старіли невпинно...

Не так багато хочу - ти це знаєш -
блакиті неба, місяця окраєць
і щире сонце, й очі - цілий всесвіт(!),
який мене сприймає, розуміє,
в якому я від ніжності зомлію -
коли в серцях нарешті  крига скресне...
...

Участь у творенні сього твору може взяти кожний

Розділ ІІІ
Когось забули?

“Кохання тільки тоді справжнє, коли не взаємне” (Епіграф нумер один)

“Головне самому кохати, а чи матимеш відповідь, власне, не так вже і важливо” (Епіграф нумер два, хоч ...

Той, хто має власний дім
любить час, коли гроза приходить.
У пащі привідкритого вікна
він з неба погляд не відводить.

Жовтогаряче світло свічки
оздоблює красою його дім.
По склу сльозами течуть ріки.
Це плаче темна хмара над усім.

А той, кому ...

Цієї ночі, як ми лягали в ліжко,
Лягали з нами тисячі зірок,
Ми розгортали ручки і ніжки,
Аби затанцювати зоряний танок.
Цієї ночі, як ми мастили медом ложе,
Любилась з нами тисяча людей,
Ми промовляли стиха – Боже…
Щоб вдосконалитись у бездоганнос...