Сонце зорі порахує
І наверне теплу ніч,
Знов тихесенько вартує
Завмирання твоїх віч.

Розімкнеться денне коло,
Загорне вечірнім сном,
Заблукання тихе знову,
Дощ тріпоче за вікном.

Наче в душу потрапляє
І рятунку не дає,
Та тебе рука тримає,
...

Що за чорна таємниця
Заховалася в тобі? –
Зачаклована крамниця,
Звідки правду продаси…

Де незвідані секрети
Для таких, як я пір’їн,
Де зіржавілі лабети
Невиправних величин…

Я крізь тебе мало бачу,
Мов за горами дощі,
Вершник долі хутко скаче...

Сонце в вікна зазирає,
Але я у темноті,
Пташка пісеньку співає,
Та не чутно слів мені.

Зустріч марна і холодна,
Дотик – криги рідний брат,
Знов надія зла, голодна
Кров стирає з рваних лат.

Очі тихі і гарячі,
Але холодно мені,
Всі слова п’янк...

Це те, що я назву тобою,
Що прочитала в глибині,
Вростає квіткою п’янкою
З обіймів сплетені вогні…

Це те, від чого захлинаюсь,
Без чого дихати несила,
Де тінню, подихом лишаюсь,
Що знов відрощує нам крила…

Це те, що впасти не дозволить,
Що ...

Знову хвилею накрило,
Знову розпач через край,
Розливається рікою
Сумовитий водограй.

Знов не бачу твого неба,
Знов загублений ти десь,
Очі губляться без тебе,
І усмішки не знайдеш.

Тільки місяць мені сяє
І усе він розуміє,
Ніч вітрами п...

Як мені тебе любити?
Хоч легенько натякни…
Бо тепер без тебе жити –
То важезні тягарі.

Без очей твоїх – пустеля,
Без усмішки – чорторий,
Замість неба – гола стеля,
Замість ночі – морок злий.

І без слів твоїх самотньо,
І без дотику не те,
З...

Ти – зоряний шлях, що без зірки лишився,
Лишень на хвилину у рай забарився…

Ти – погляд очей, що побув оксамитом,
Але раптом змеркнув під болісним гнітом…

Ти – море, що знову шукає струмків,
Ти – зморене небо без краплі дощів…

Ти – подих в без...

І знову у невіданні забулись,
Блукаємо в тумані небуття,
Понівечили ночі і незчулись,
Як ночі нам спотворили життя…

Як нам усе солоне поробилось,
Як цукор розчинився у пітьмі,
А вічне і хороше лиш наснилось
І день зробився ніччю уві сні…

І ті...

Із білих митей сплетений туман,
Шовкові віти падають додолу,
Солодко-теплий, вітряний дурман,
Запалить гілку назавжди схололу…

Сколотить море у завмерлім плині,
Пригорне берег до свого чола,
Поникла гілка заквітує нині,
А хтось казав, що мертва і...

Ти хто для світу, що твоє ім’я
Забрало вітром, носить без пуття?

До кого серцем міцно прикипів?
Цілунок з перцем, тисячі вогнів…

Чому зітхаєш, дивишся несміло?
Кого кохаєш, де тримаєш крила?

Де той вінок, що сплетений весною?
Чому твій погляд...