|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 18279, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.116.20.205') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 29-09-2009
|
Ти – зоряний шлях, що без зірки лишився,
Лишень на хвилину у рай забарився…
Ти – погляд очей, що побув оксамитом,
Але раптом змеркнув під болісним гнітом…
Ти – море, що знову шукає струмків,
Ти – зморене небо без краплі дощів…
Ти – подих в безодні, що сирістю віє,
Ти – вчора в сьогодні, що вже не зігріє...
Ти – дотик забутий, холодний і кволий,
Ти – гострий як дротик, туман сивочолий…
Ти – усміх колишній, що тінями тьмиться,
Ти – поверх горішній, де душам не спиться…
Ти – стомлені кроки, обійми слабкі,
Стуманеним оком не бачиш землі…
Ти – зими студені, морозні вітри,
Обітниці темні, зізнання лихі…
Ти – морок у темряві, темрява в снах,
Бажання приземлені, фальш у словах…
Повітря гаряче, що все обпікає,
Майбутнє незряче на тебе чекає!
Ти – чорна земля, що горить під ногами,
Знесилений світ із густими дощами…
Ти лиш вдалині, мов картина ясна,
А зблизька – непевна, страшна чорнота…
До пекла дістались, вертатись несила…
В колисках гойдались скалічені крила…
15.05.2009
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
