Коли сон майже навпіл розірветься
На перонах нічними валізами,
Між вокзалами вітром розвіється,
Буде мчати шляхами залізними,
Я нап'юся із памяті поглядом
І попрошу цю думку розхристану,
Щоб Тебе берегла від неспокою
Обіймаючи постать невисп...
Пережите кимось почуття. Кохання… розлуки… обману. Я занадто тендітна для низькопробних виплавів чужої нікчемності-величності. Я непристосована до світу з його безкінечними депресіями-кострубатими прогресіями-щоденними репресіями, я дір...
Напевно я чогось в цьому житті не розумію…Точніше, не розумію я багато чого. Взяти хоча б клавіатуру: і як моє тицяння пальцями на кнопки трансформується в літери на монітори? І не починайте знов мені пояснювати як воно працює – не розумію і все! Але чому...
Як легко втомлюють пустопорожні фрази...
Вогонь душі від них так швидко гасне...
Зникає.
Гине.
Кристали льоду - наче метастази.
Життя - чуже, далеко не прекрасне...
Суворе.
Тлінне.
Ти відфільтруй для мене все й одразу,
лиш поспіши - повинен встиг...
Корком від шампанського,
Чортиком із табакерки
Випурхну
У цей кривий світ
Депутатів і проституток.
Птахом із вирію в лютому,
Півнем о пів-на-дванадцяту,
Курантами
Спассько-Кремлівськими
Розтривожу їхнє болото.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design