Коли сон майже навпіл розірветься
На перонах нічними валізами,
Між вокзалами вітром розвіється,
Буде мчати шляхами залізними,
Я нап'юся із памяті поглядом
І попрошу цю думку розхристану,
Щоб Тебе берегла від неспокою
Обіймаючи постать невиспану...
А як тінь літака майже пострілом
Перестріне журбу півдорогою,
Поміж снігом і сонцем впівоберта
Загорнеться небесною тогою,
Я зустріну. І змОвчу. І витерплю...
І воскресну без права на помилку.
Але більше з горнятка не википлю...
Тільки усміх вдягну наче гойдалку.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design