Я собака,
Я пес,
Я бігаю холодним світом
У пошуках вчорашньої кістки.
Я собака,
Я пес,
Звідусіль на мене чатує
Небезпека невизначеності.
Я собака,
Я пес,
Але є ще вовки і шакали,
А також двоногі уроди.
Я собака,
Я пес,
І невідомо, хто з цих істот
Є більш небезпечним для мене.
Ті нападають із темряви,
Бо хочуть так само їсти,
Як і ваш покірний слуга.
У їхніх очах немає злоби,
Нічєво лічнава, як кажуть у фільмах,
Просто так склались обставини.
Просто вони, що цілком можливо,
Побачили цю кістку раніше за мене,
І вважають її своєю.
Просто я, як це часто буває,
Опинився не в той час і не в тому місці,
Отаке життя, селяві, ну а що робити?
Бо ж я собака,
Я пес,
Мене вигнали навіть
З дерев”яної буди, не кажучи про більше.
Я собака,
Я пес,
Але мушу якось дожити,
Бо самогубство – це гріх, так кажуть люди.
А коли замовкають
І припиняють міркувати про гріх,
То стають отими-во
Двоногими уродами, що я казав вище.
