Стояли вдвох,
вона та він,
тремтіли майже
в хвилюванні…
Набрав уже
в себе повітря
хотів сказати –
не дала,
поклала палець
перехрестям,
так ніжно губи
зупинила,
дивилась лагідно
і чесно,
тремтіла серцем,
і щосили
тримала сльози
на порозі...

Сказати про те, що я люблю Оксану Забужко – не сказати нічого. Свого часу її твори розбудили мене – буквально – розбудили  і спонукали жити, аналізувати, думати, змінювати своє життя, боротися за себе, врешті-решт. Вихована у "добрих радянських традиціях"...

Пила каву, курила сигарету. На балконі 7 поверху. По кісточки у снігу. Дівчинка з довгими мокрими косами одягнена в чорний атласний халатик. “Fort” i “Hypnose”. Гівняна кава. Сигарети забув Екс. Вона не курила. Не пила, не влаштовувала істерик, не ревнува...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

.............
А в Альпах сніг. Вночі була завія,
та вранці можна знову на лижню.
– Складний маршрут, – сама себе спиню, –
Даремна, мабуть, вся оця затія...
Чкурнула в гори. З іншим. Сміх і гріх.
Завіялась в Якийсь-там-баден-кірх.
...Хіба ж це зра...

Текст видалено автором твору...

Природа нас ліпила наче тісто,
В міцних руках – податливе ткання,
Зібрала днів густе намисто
І розсипає навмання…

Завзятий майстер діло знає
І без спочинку до півночі,
Але завжди хтось заважає
Зліпити з тіста навіть очі…

І ми сліпі, мов кошеня...

Я спостерігаю за нею.
Пильно вдивляюсь, бачу кожен порух, погляд, посмішку, жести...
Вона закохана.....мрійлива, вся в собі, але випромінює щастя.....
Щастя..ним наповнене все повітря....ммм..
"Можливо, ейфорія...?"- злякано питає......  я мовчу, боюс...

Розчарування...
Чому?- питаєш себе....Що я зробила не так?..
Зробила, не зробила- а яка різниця, головне результат , наслідок, те , що є зараз...  А зараз переповнює одне- біль, страх, страх залишитися на одинці зі своїм горем....
А так і буде, так і є...