Твої цілунки залишаються на моїх устах навіть під час молитви.
Навіть під час молитви залишаються на моєму тілі твої руки.
Кохають мене.
Я вдихаю твої цілунки разом з молитвою.
Разом з молитвою затоплюю в собі твої обійми.
Не відчуваю вини, що в...

   Всі київські господарки нафталінові, бридкі, старі й зовсім непотрібні речі. Їхні права безмежні й щораз новаторські, у квартиранта – єдине беззаперечне право заплатити за помешкання і номінально вважати його прихистком на чітко визначений час. Усі інш...

(Уривок з повісті "Батальйон смерті")

                                                    «Невже для життя потрібна ще й потолоч?»
                                                                                                               (Ф. Ніцше...

ich will
Розтріскана від злості...
Кусаю губи до багрянцю.
«jawohl !» горлають мої кості,
Тремтять, запрошують до танцю...
Ідея, музика, прокльони,
Оскали, усмішки людей.
Навколішки  тобі поклони...
О мій  прекрасно- мертвий ... день...
Ти моє...

Оці вірші, слова німі,
Ті поцілунки - влада крику.
Згадай, як ще були малі…
Відверту, лицемірно-дику..
Кохав. Плюю на ці слова…
Брехав, бреши повія чорна…
Без тебе я напівжива,
З тобою - вся  та ілюзорна…
Казав: «Я прокляну  твій світ».
Я – біл...

Не ті нічні повідомлення і людям не тим
Може не треба нічого нового придумувати
Кожного разу вночі мене будить крик
Нічий
А просто так з просторої вулиці

Люди не ті і не ті повідомлення
Зранку абсент і хтось чужий збоку
Лежати таємно на дні
Мин...

Знову я на самоті з думками.
Тишина тіла їх оголила,
Справжні, не затягнуті ривками
У корсети з посмішок насилу.

Їх тіла не надто ідеальні.
При тобі я не вмикаю світла,
Не заводжу їх у нашу спальню,
Щоб до них торкнутися не зміг ти....

Найпростіше було, звісно, виселитися. Спакувати манатки і перебратися жити до якогось іншого хостелу, в місті їх досить. Але Данко залишався. Щоночі він ніби дивився нову серію фільму, якому був глядачем і головною особою водночас. І Данко не міг піти зв...

Лише не відводь очей, подивися на цей бузок
напередодні літа –
ще тиждень тому буяв вітальними вітами,
паморочив і вабив – йди-но до мене, ладо!
Ішли.
Багато.
Пальчики йому поламали заквітчані
у пошуках щасливих пелюсточок –
найсмачніших.
Коро...

Сповіддю видадуться
Напівзабуті півтіні, пів образи
Голоси такі близькі, такі тонкі
Сповіддю видатися?
У напівповені
Напівживими сутінковими блискавками
У труні трему не вижити, як волоцюзі
Є приречені?
Немає приречених.
Слабкістю зав’язнутися в ...