Твої цілунки залишаються на моїх устах навіть під час молитви.
Навіть під час молитви залишаються на моєму тілі твої руки.
Кохають мене.
Я вдихаю твої цілунки разом з молитвою.
Разом з молитвою затоплюю в собі твої обійми.
Не відчуваю вини, що вбираю водночас грішне з праведним.
Не лякаюся, що віддаюся одночасно Богові і Тобі.
Бог знає про мене все: найгрішніші мої думки і найпотаємніші мої бажання.
Ти знаєш про мене все: найгрішніші мої бажання і найпотаємніші мої думки.
Я повністю оголена перед обома.
Немає місця, де б я могла заховатися від Бога,
Немає одежі, у якій можна було б заховатися від тебе.
Та я не хочу ховатися від Бога і не хочу ховатися від тебе.
Бо Бог – це любов.
І Ти – це любов.
Тому я не можу стерти твої цілунки зі своїх уст, навіть під час молитви.
І залишаюся в твоїх обіймах, навіть коли розмовляю з Богом.
Коли виходжу в осінній день, вітер цілує мене твоїми устами.
Твоїми руками вітер пробирається під мій одяг.
Пестить мене.
Я не кутаюся щільніше в плащ.
Дозволяю йому насолоджуватися своїм тілом.
Його дотики такі ж теплі і ніжні, як твої руки.
Як твої руки, вони захоплюють кожну частинку мого тіла.
Віддаюся йому, як тобі.
Як тобі віддаюся щоразу.
