*   *   *
Для тебе я – лиш літа теплі дні,
А не усі чотири пори року;
То ж тих принад, що не знайдеш в мені,
Шукати в інших слід твоєму оку.
Нема в мене ні осені дарів
На продаж, ні задуми днів зимових;
Й люблю тебе я так, що догорів
Вже й чар, що...

а море синє море сиве море чорне
у море серце віднесло раптовим штормом
воно тріпоче не пливе пускає якір
і маковіє серед хвиль солярним знаком

а за косою теплий бриз будує замки
з перегорілого піску безперестанку
і лащить сонячну гряду ненач...

Напружене слово – несказане – висне
В спекотному затишку, який не порушу, –
До болю мовчатиму довго – навмисно,
Щоб камінь тягнув до неспокою душу.

І чорною стрічкою вітер пов’яже –
Мене -
У заграві лихій, та спокійній.
Зів’ялі відлуння прекра...

Рідна матір

Брехня була з нами всюди.
В церкві, в школі, в хаті ...
Так приймали  її люди
Бідні і багаті.
Брехня розривала груди.
Народ брав як святість.
Думав, завтра краще буде.
Йшли часи прокляті...
Минав січень, минав грудень...
Всі роки ...

Ховатись,
тікати від правди,
шукати тишу,
зізнатись... І завтра
за дві хвилини
я все це знищу.
Не краще.
Але з часом все добре.
Найважче -
тільки почуття втоми.
Забути.
Врешті знайти тишу.
розбита
не справжня
Та завтра я все ц...

У моєї сусідки під ліжком сховано ляльку вуду.
Вона думає, я не знаю – а я знаю…
Серед ночі вертає з міста, пів-дому будить.
Прослизає до спальні  – звичайно ж, лягає скраю.
Простирадла шовкові нахабно до тіла липнуть,
і від того вона сьогодні така с...

*   *   *
Не помирати від жалю, а жити
Я маю; їсти й пити, щоб зростать;
Щоб кров чистіш була й міцніла стать,
І відчуття свої всі освіжити;
Й тим, хто не в змозі голод вже терпіти,
Не вариво з жалів ріденьке дать,
А щось, щоб теж відчули благодать...

                                       "Це недозволене кохання
                                       Таким вогнем вогненним дише.
                                       Спали всі сумніви й вагання,
                                       Мій подумки зг...

   Вечоріло… Сонце давно сховалось за ближчу хату. Ще трохи і зачне сутеніти. Треба було не гаючись приступати до справи, бо скоро з хати вийде хазяйка і почне поратись біля птиці. Він ще раз уважно глипнув на сусідське подвір’я - нікого. Пора! Оминув про...

(Уривок з повісті "Батальйон смерті")

                                                                                   «Це правда:
                                                                                     Кров з каміння може змити дощ…»
...