"Це недозволене кохання
Таким вогнем вогненним дише.
Спали всі сумніви й вагання,
Мій подумки згрішенний гріше!..
...
Та вже життя мені не жити,
На повні груди не дихнути,
Це так, немов спекотне літо,
Яке потрібно перебути."
(Анатолій Криловець)
Палав вогонь вогнем палючим,
Горіли дрова дров’яні,
А я від муки марно мучивсь
І тліли сумніви сумні.
Я не живу, а животію,
Та мрія мріється мені
І маю в Господа надію,
Що ще повернуться ті дні,
Спекотні у спекотнім літі
І дощові, як дощ іде...
А сніг сніжить... І квітнуть квіти...
І молодіє молоде!..
20.06.2012
* Джерело: Анатолій Криловець "*** (Це недозволене кохання")" (http://maysterni.com/publication.php?id=78989) (http://poezia.org/ua/id/17492/personnels)
