*   *   *
Прийду на берег знов до хвиль у піні
Й хатинку там збудую на піску,
Й не так, щоб зріти водорість ламку
Біля дверей, а на сухій місцині;
Й до тебе не вернуся вже у плині
Днів, не візьму за руку, щоб п’янку
Оману пити; й долю не таку –
Ща...

Прогуркотів, здіймаючи іржаву куряву якірний ланцюг, шубовснув у воду якір, Боцман Каримов у мікрофон доповів на місток, судно течією розвертало вздовж берега.
- Так стояти будемо, - відповів у динамік місток. Боцман закріпляв стопори на якірному ланцюгу...

Хочу стати білим снігом.
Бо він справжній.
Досконало красивий.
Миттєвий, як щастя.
Прекрасний, як любов.
Холодний, як реальність світу.
Тане від поцілунку, як жінка.
Колючий у злому вітрі.
Лагідний, як мама.
Він – найсправжнісіньке диво,
яке дуж...

*   *   *
Лиш доки цій дотліти сигареті,
На мить коротку в ці печальні дні,
Як попіл на підлогу в метушні
Каміна зблисків пада, й мляві злети
Мелодій джазу вплівши в піруети,
Химерна тінь танцює на стіні, –
Дам дозвіл пам’яті вернуть мені
Твій лик...

Немов якась гірка отрута
Слово "є"-торгівля брудом.
Є світло,сірість,чорна тінь,
Є ті,що єкають взамін.

Забудь про всіх,почни все знову,
Забуть про помилки й промови,
Збагни,що ти-частина плану,
Вилікуй тим свою рану.

Побачиш світло-не втікай,...

*   *   *
Благаю, якщо любиш, порадій
Зі мною трохи, чи дозволь сльозами
Твоїми плакать; мало так надій
Дарує тобі доля й манівцями
Брести в пітьмі ти мусиш день за днем.
Так знай же, що і я, хоч і щаслива
В цю мить, теж маю в серці туги щем,
А мо...

      Після обіду, коли він знову зібрався іти на пляж, небо захмарилось, здійнявся холодний вітер, море потемніло і закрапав дрібний дощик. Сподіваючись, що це ненадовго (під час оксамитового сезону на Південному березі Криму погода псується не довше, ні...

- Манюню, чи не хочеш вкрасти у життя три доби абсолютно для себе? – виспівали у мене за спиною. Рвучко повернулась. Обпік мене пристрасним поглядом. Давно на мене так не дивились, відмітила подумки. Але ж це з біса приємно – особливо коли сам Бунчик!...

   Він зі столітників, тобто з тих кріпких стариків, яких і довбнею не вб’єш. Вбити його в Оришки нема ні духу, ні сили, але те, що вона з охотою і всмак поїла б коржиків за царство небесне «мумійо» – так прозивали Михайла Добряка позаочі, – то це точно. ...

Запитали в зайця Гриця:
«Ти чого всього боїшся?
Навіть, певно, коли спиш
Ти від страху ввесь тремтиш.
От, – говорить їжачок, –
Яблучний я п’ю сочок.
То для сили, а в комоді
Захисний колючий одяг.
То ж і в лісі жить не страшно –
Я голчастий роблюс...