Після обіду, коли він знову зібрався іти на пляж, небо захмарилось, здійнявся холодний вітер, море потемніло і закрапав дрібний дощик. Сподіваючись, що це ненадовго (під час оксамитового сезону на Південному березі Криму погода псується не довше, ніж на годину-дві - зранку чи після обіду) і, згадавши про незабутні враження від пішохідних екскурсій по заповіднику Кара-Даг, вирішив придбати білет на прогулянку теплоходом, аби цього разу помилуватись неймовірною красою гір з боку моря.
Коли теплохід вийшов у море, хмари розійшлись і знову засяяло сонце. Невдовзі поблизу закружляли дельфіни і пасажири кинулись їх фотографувати.
Коли зручно розташувався на палубі, розглядаючи величні картини базальтових скель прадавнього вулкану, який виринув з морської глибини 160 мільйонів років тому, зауважив, як знизу по східцях піднялись хлопець з дівчиною і сіли на лавочки по боках.
Через якийсь час знову зібрались хмари і почало накрапати. Ховаючись від дощу, парубок зійшов униз, полишивши юнку на самоті.
Зненацька порив вітру закотив поділ її плаття, оголивши засмаглі стрункі ноги, але дівчина не звернула на це уваги, захоплена спогляданням незвичного пейзажу, а її коліна злегка віддалились одне від одного, коли вона озирнулась, проводжаючи поглядом Золоті Ворота, і з-під платтячка показались мереживні чорні трусики.
Ця пікантна подробиця трохи відвернула його увагу від споглядання скель. Вагаючись, чи не спробувати пересісти ближче до самотньої дівчини, побачив, як біля неї знову з’явився супутник і покликав її униз.
Дощ перейшов у зливу. На морі розпочинався шторм. Усім, хто ще залишався на палубі, довелось теж зійти униз.
У холі він одразу ж помітив дівчину, яка була на палубі. Незнайомка сиділа у першому ряду крісел перед великим екраном телевізора, що демонстрував якийсь музичний кліп. Її супутник на високому стільці біля бару пив через соломинку брунатний коктейль, пильно дивлячись на неї. Складалось враження, ніби між ними щойно пробігла велика чорна кішка.
Зрештою теплохід причалив до пристані і пасажири вийшли на набережну.
На клумбах вирувало неймовірне море квітів.
З невеликих ресторанів та кафе лунала музика.
Наступного дня зранку на небі не було жодної хмаринки, і він, навіть не поснідавши, поспішив на пляж, який був досить далеченько і дорога до нього - стомливою, зате вода біля узбережжя набагато прозоріша і чистіша, ніж на міських пляжах, та й берег вкритий піском, а не галькою. Сонце припікало все сильніше, і, дійшовши нарешті до пляжу, він швиденько скинув шорти і з насолодою пірнув у морські хвилі.
Знеможено вийшовши з моря, вирішив прогулятись до відчиненого кафе на краю пляжу, де офіціанти порозставляли під тентом пластикові столики та крісла. Повільно ідучи по лінії прибою, помітив, наче здалеку позирає у його сторону неймовірної краси дівчина, ледь усміхаючись. Тіло її було вкрите рівною засмагою темно-шоколадного кольору, ідеальні форми нагадували статую античної богині. Він зупинився і замилувався,і не в змозі відірвати погляд. Дівчина встала і попрямувала до моря, звабливо вигинаючись при ходьбі.
Цікаво, вона справді усміхалась, позираючи на нього, чи це тільки здавалось? Можливо, він не впізнав якусь зі своїх знайомих? Злегка вагаючись, вирішив звернути в сторону дівчини, аби пересвідчитись у правильності здогадів, як раптом зауважив, що поряд з нею виросла фігура засмаглого атлета, котрий роззирався на всі боки і ненадовго затримав погляд, спрямований у його бік.
Відмовившись від наміру познайомитися з красунею, він продовжив шлях у напрямі столиків, де, замовивши та з апетитом з'ївши парочку мініатюрних канапок, випив склянку холодного соку і повернувся на своє місце на пляжі.
Навпроти нього пірнали у хвилях знайома незнайомка зі своїм супутником. Той час від часу підставляв їй складені долоні, на які вона ставала у повен зріст, а тоді підкидав високо вгору. І з веселим сміхом, зробивши пірует, вона пірнала у морську глибину.
Він знову помітив швидкий погляд красуні у свій бік та звабну усмішку на її устах.
І вже після цілоденного відпочинку на пляжі, коли він крокував стомлено додому, йому сяйнув раптовий здогад, що юна богиня на пляжі і дівчина, котра сиділа на палубі збоку від нього - одна і та ж особа.
Просто він, на відміну від неї, її не впізнав.
Адже на теплоході вона була одягнута у легеньке платтячко, а на пляжі - лиш у засмагу.
Можливо, саме ця деталь й слугуватиме йому згодом єдиним виправданням - пляж, на якому він відпочивав тоді, був організований ще на початку минулого століття у Коктебелі художником Максимиліаном Волошиним.
