В УНІСОН

Прохолодне ранкове повітря торкається рук і обличчя. Навкруги ― молода трава, укрита щедрою росою та світло-зелене юне листя на деревах. Із густого тернику лунає тихий голос синиці.
Ти простуєш вузькою стежкою поміж горбиків давніх моги...

Я майже забула як проростають крила
І майже впіймала за бороду власного джина
А вранці на денці горнятка з’являється крига
А місто втрачає колір,
а осінь – сумна і дивна.
Здається. була любов зі смаком глінтвейну
Та рік на те й високосний – ла...

Уже не дивують свічками каштани
і марно чекати гучних перетворень
і марно марудитись в мареві моря
і схрещувать пальці на гарну погоду

ми випили літо до днища до мулу
вже марно марудитись в мареві моря
і вже не дивують свічками у жовтні
розквітлі...

- Катерино, розкажи мені про жіноче щастя…
- Відчепися, Уляно.
- Шкода тобі, чи що?
- Нема про що розказувати, дурниці то все…
- Ага, дурниці… То розкажи про дурниці. Я отих дурниць не знаю, а голова вже сива…
- Чого ж заміж не йшла?
- Бо не брали… ...

Павло Павлович походжав терасою котеджу й задумливо дивився на лагідне плесо спорудженого зусиллями мешканців селища озерця.
– Павлику! – туге Вірине тіло торкнулося його грудей і, як завжди, зродило збурення. – Лариска зі своїм магнатом гострять лижі на...

можеш кружляти мугикати азнавура
пухкати меленим імбиром по кухні
завиноградженій закелихованій

балансувати на лезі наглої радости
наглого щастя незаслужено літнього
ледь не розпорскуючи каву для неї
ранково-бентежної також вершкової

салютувати...

Над усе любив ці хвилини коли заходив у ту потаємну царину. До нього, як зрештою й до кожного, Ліс придивлявся, упізнавав в ньому свого, радо вітався співом пташок, знав, що під добрий настрій буде обдарований й дорожчими дарами. Ліс то велика родина ...

Текст видалено автором твору...

Його вицвілі карі очі, що виблискували колись барвою вуглин, затягнулись сизою поволокою. Сухі старечі вуста дрібно тремтіли, а обличчя ясніло дивним світлом, що незбагненною силою розгладжувало глибокі борозни часу, виорані довгими роками життя.
Тремтяч...

Сховатися в домівку втоми
Там завжди вічно й нерухомо
Поволі... час-лакей стискається у банці
Осінньо-пізня ода на гулянці
І кожен рух - це вже не рух
І кожен  звук - це лиш краплина,
залишена на сонці

...