Я майже забула як проростають крила
І майже впіймала за бороду власного джина
А вранці на денці горнятка з’являється крига
А місто втрачає колір,
а осінь – сумна і дивна.
Здається. була любов зі смаком глінтвейну
Та рік на те й високосний – ламає кості
Робить нові тату, дощі заганяє у вени
І знову… І знову в ту осінь мене виносить…
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design