Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2438
Творів: 43644
Рецензій: 85064

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

В унісон

© П.Домаха, 17-10-2012
В УНІСОН

Прохолодне ранкове повітря торкається рук і обличчя. Навкруги ― молода трава, укрита щедрою росою та світло-зелене юне листя на деревах. Із густого тернику лунає тихий голос синиці.
Ти простуєш вузькою стежкою поміж горбиків давніх могил. На цій частині кладовища не хоронять покійників уже сотню років. Дерев’яні хрести зогнили, кущі бузку і дерева поступово захоплюють погребище. І тільки звивиста стежина делікатно обходить старі поховання у слаломному поспіхові.
На початку весни тут завше спалюють густу пожухлу траву. Тоді гробики на відкритих галявинах замальовуються чорнотою, рівняються шаром попелу. А витоптана роками стежка не горить. Залишається біліти кілька тижнів світлою полотняною стрічкою на фоні згарища. Стежка ніби нагадує нам живим, відверто демонструє, що доля не буває прямою та гладенькою.
«Не обійдешся без власного кладовища із друзів, коханих і близьких. Не проживеш без утрат, без жорстокого вишкіру чи мороку чиєїсь душі. І якими б чорними не увижалися тії шляхи ― та минуть і забудуться. Молода трава в буйному проростанні й розпружиненні заховає моторошне згарище обабіч путівця. І попіл розвіється вітром…»
Ось уже попереду проглядається територія нового цвинтаря. Яскраві барвисті вінки на хрестах, розмаїття штучних квітів. Дивне поєднання кольору й форми на окремих квітах приваблює сюди бджіл. Вони уперто намагаються дістати бодай краплину нектару із того цвіту. Усе навколо прибрано, підгребено, посипано піском. Стійкий аромат свіжої фарби та спаленого листя.
Ти зупиняєшся перед трьома пірамідальними ялинами. Їхні вершини ще прикрашені торішніми висохлими плодами. За ялинами упокоїлися рідненькі. На чорній відполірованій поверхні вибито портрет. Світлина зроблена відразу по весіллі. Батько у смушевій шапці на парубоцький лад і сірому піджаку. І мати, в  темному костюмі, запнута білою хустиною з китицями. Зовсім молода, 18 років.
Їхні руки переплетені пальцями, ніжно дотулені, тримають гілочку квітучої яворини. Так близько сидять. Плече до плеча й голови схилені назустріч, ледь торкаються одна одну. Попереду ще ціле життя разом. Позаду ж ― пережиті лихоліття голодних 33-го і 47-го років та війни. Пережиті наодинці.
А тут вони щиро посміхаються в унісон, бо щасливі, бо удвох. Сорок чотири роки прожили в злагоді, правді та любові. Дружно, не підминаючи когось, а допомагаючи…
Кожного разу, коли приходиш сюди, не можеш відірвати погляду від отої переплетеності пальців і притуленості світлих облич. Вірність і теплоту випромінює холодна мармурова плита. Вона ніби й сама тепліє на очах.
Тиша на кладовищі. За годину-дві сюди зійдеться багато люду. Пом’янути рідних. Тоді кладовище наповниться голосами. А нині тільки співочий дрізд завзято повідомляє про свою територію. Сидить на найвищому бересті й виспівує. Йому байдуже до смерті та людської пам’яті. У птаха власний світ, свій життєвий цикл і своя реальність. Та й чи варто їх порівнювати чи протиставляти нашим?
Яблука, цукерки і печиво обережно розкладаєш на гробиках. Здається, батьки за життя так і не втішилися досхочу солодощами. Запалюєш дві тонкі свічечки перед плитою. Сідаєш на ослінчика в задумі. Та не проходить і хвилини, як легенький подув вітру гасить полум’я. Підхоплюєшся як ужалений. Знову запалюєш вогонь. Пересуваєш свічки у начебто затишну місцину.
Через кілька секунд хитрий легковій знову гасить їх. Гасить без жалю. І тоді ще теплі свічечки ти міцно стуляєш докупи, притискаєш у долоні і запалюєш ще раз.
Відтепер два полуміння витанцьовують, гнуться, хитаються та тріпочуть лише в унісон. І навіть коли одне раптово гасне, то за якусь мить інша свіча допомагає. Вона відновлює парне світіння.
Заворожено дивишся на цей тандем. Озорені обличчя батьків виглядають трохи загадковими і щасливими. Дружний трепет полум’я здається тобі уособленням їхнього життя, якоюсь великою метафорою любові.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь Тибель, 24-10-2012

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Богдан Коломійчук, 23-10-2012

[ Без назви ]

© Андрій Мельничук, 22-10-2012

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Андрій Мельничук, 22-10-2012

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Артур Сіренко, 22-10-2012

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 18-10-2012

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Хоккуїст, 18-10-2012

Зворушливо...

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Микола Цибенко, 17-10-2012
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.42767882347107 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Подорож у пошуках власного імені: Огляд роману Сола Беллоу
Книжкова серія «Нобелівські лауреати» видавництва Жупанського є унікальним зібранням творів десятків …
Жити, щоб літати: Огляд книги “Йди за мрією. Все можливо”
«Йди за мрією. Все можливо» — роман, побудований на реальній людській історії дівчини, яка перемогла …
Марія Сидорчук «Полон»: Драматична історія воєнних реалій
Українська література стрімко розвивається. Це — доволі приємний факт, тому що читачі все частіше можуть …
“Дороги вольні і невольні” Іваничука: Політичний літопис першого часу незалежності України
Мемуарна проза — справжня скарбниця пам’яті про минулу епоху, хоча зазвичай їй притаманний дещо суб’єктивний …