Ще так усе попереду було!
Продавши долю через білу браму,
Дружки з дружбами сіли за столами
У шалашах... І скоро все село
Зійшлося по-свояцьки на гостину,
І тільки голос нетутешній в спину
Щось заспівав... Це молодий музи′ка
До танцю кликав –...

осінні роки
осінній спокій
очі в імлі осінній
туга за літом
весняним квітом
і до сторін родинних

за вікном осінь
вона в волосах
вже пооране тіло
пам’ять приснула
ввійти в минуле
нині не ця вже сила

хочеш влітати
у батьків хату
хати й бат...

Обпльовані вірші
Дорожчі за інші.
Достатньо снаги -
Виставляй на торги.
Сучасні поети за давніх не гірші,
Хоча і поводять себе як лохи.

Обсмоктані фрази
Тепер як урази.
Вигадуй нове,
Коли мода зове.
Хоч порно пиши, хоч відверті образи,
Тебе ...

Бачила вчора вагітне небо
стогнало. Мале дитя зсереди-
ни штовхало. Виштовхувалось.

Тяжко було - небо за ніч
посивіло. Тужилось. В річ-
ку виплюнуло. Народило.

Перший сніг доїдає мої сліди...
...

Коли татусь на томати сів,
Що ХТОСЬ на стілець поклав,
Він як ракета з нього злетів,
А потім по кухні літав.

Я думав - він і стелю проб’є,
«Ну, хто ж це зробив?!» кричав.
Якщо за гнів нагорода є,
То він би її дістав.

Він розривався на к...

Мама каже, що я нетерплячий,
І для мене нема перепон,
Це буває тоді, коли бачить,
Як я з їжею граю в пінг-понг.
Не приємно є їй, коли з миски
Їжу cьорбаю наче бобер,
І для мене написаний список,
Що повинен робити тепер -

НЕ РОБИ КАТАПУЛЬТУ З МОР...

Як верби вростають у воду посіченим листям
Корінням усе ще тримаючись за береги
Так ми із тобою міцніше за інших зрослися
І вирвати з серця мені тебе не до снаги

Я музику слухати іншу не буду не кину
Того що надумала звикла до чого притерлося
Нія...

Поналипало на небі зірок.
Бачиш, які яскраві!
Не відриваючись від шнурівок
Лічиш очима гравій.

Я говоритиму про усе,
Тільки мене не слухай.
Чуєш, вода щось нове несе -
Символ вічного руху.

Не ображайся, якщо колись
Вискочу ген за хмари.
Витя...

Осінь
Вслухаюся в осінь...у шепіт багряного листя,
у переддрімоту спустошених чорних полів,
Вслухаюся в осінь.Вона ж бо крадучись по місту
останніх прикрас нас лишає в ще теплому згарищі днів...

В осінньому сквері самотність гуляє і вітер,
сльозин...

Текст видалено автором твору...