Дорогі друзі! Вчора поночі на мій ящик прийшов лист з варіантами перекладу конкурсного сонету. Він ще потрапляє в претенденти, бо надійшов за кілька годин до встановлених рамок. :)
Переклала - Іванка Подольська
1.
Стомився я і кличу смерть спасенну.
Набридло бачити, як все горить на прах.
Заслуги визнають лише воєнних,
А вірність й цнота вже зазнали крах.
Гордяться дурні золотом фальшивим,
А мудре слово кинуте на дно.
Небесний дар зробили нечестивим
І над усім лиш торжествує зло.
Мистецтво зараз перед деспотом у страсі,
Безумство нице вже показує чоло.
Ми пристрасть й золото знайшли в одному класі,
А благо служить в рабстві перед злом.
Спокійно зараз у труні б я ліг на віки,
Коли б цей спокій не приніс тобі лиш муки.
2.
Втомило все. В сльозах я кличу смерть.
Дивлюся, як добро у пустці народилось.
І бачу радість, що рознесли в вщерть,
І як від віри людство відхрестилось.
І як гордяться златом чужаки,
І честь дівочу грубо спотворили.
Всі портить досконалість мастаки
І мужність стала зовсім тут без сили.
Мистецтво мусить на поступки йти
І тільки дурні контролюють вміння.
Простий позбувся назви простоти
І вже й в добро пустило зло коріння.
Я б світу цього радо залишив,
Та цим б тебе, єдину, засмутив.
3.
Змінився світ. Стомився я від нього.
Бо бачу, як народжується страх,
Як люди відрікаються від Бога
І лиш прокльони зараз на устах.
Прикрас фальшивих в кожного багато.
Вже гордості немає на землі.
Спалили все, собі зробивши свято,
І захисту немає в цім теплі.
Краса схиляє голову невтішно,
Тупі "митці" беруть її на сміх.
І буть звичайним зараз просто грішно,
Хоч обійди ти тисячі доріг.
Цей світ покинути – єдина лиш надія.
Та в ньому лишиться моя солодка мрія…
