ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 722
Творів: 10881
Рецензій: 16566

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Переклад

66 сонет (на конкурс) переклад Іванки Подольської

© Володимир Чернишенко, 19-03-2008
Дорогі друзі! Вчора поночі на мій ящик прийшов лист з варіантами перекладу конкурсного сонету. Він ще потрапляє в претенденти, бо надійшов за кілька годин до встановлених рамок. :)

Переклала - Іванка Подольська


1.

Стомився я і кличу смерть спасенну.
Набридло бачити, як все горить на прах.
Заслуги визнають лише воєнних,
А вірність й цнота вже зазнали крах.
Гордяться дурні золотом фальшивим,
А мудре слово кинуте на дно.
Небесний дар зробили нечестивим
І над усім лиш торжествує зло.
Мистецтво зараз перед деспотом у страсі,
Безумство нице вже показує чоло.
Ми пристрасть й золото знайшли в одному класі,
А благо служить в рабстві перед злом.

Спокійно зараз у труні б я ліг на віки,
Коли б цей спокій не приніс тобі лиш муки.

  2.

Втомило все. В сльозах я кличу смерть.
Дивлюся, як добро у пустці народилось.
І бачу радість, що рознесли в вщерть,
І як від віри людство відхрестилось.
І як гордяться златом чужаки,
І честь дівочу грубо спотворили.
Всі портить досконалість мастаки
І мужність стала зовсім тут без сили.
Мистецтво мусить на поступки йти
І тільки дурні контролюють вміння.
Простий позбувся назви простоти
І вже й в добро пустило зло коріння.

Я б світу цього радо залишив,
Та цим б тебе, єдину, засмутив.

3.

Змінився світ. Стомився я від нього.
Бо бачу, як народжується страх,
Як люди відрікаються від Бога
І лиш прокльони зараз на устах.
Прикрас фальшивих в кожного багато.
Вже гордості немає на землі.
Спалили все, собі зробивши свято,
І захисту немає в цім теплі.
Краса схиляє голову невтішно,
Тупі "митці" беруть її на сміх.
І буть звичайним зараз просто грішно,
Хоч обійди ти тисячі доріг.

Цей світ покинути – єдина лиш надія.
Та в ньому лишиться моя солодка мрія…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

А я не згоден з Рабіновичем

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Тарас Шевченко-Задунайський, 24-03-2008

Познайомився з результатами конкурсу. Що вам скажу - призначаючи журі ви запрограмували саме такий результат

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Невідомий поет Рабінович, 24-03-2008

А де ж результати конкурсу?

На цю рецензію користувачі залишили 15 відгуків
© , 24-03-2008

Пану Чернишенку

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© , 20-03-2008

де?

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© andriy м.д., 19-03-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0101549625397 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif