Невесела статистика (соціологічне дослідження на ГАКу)
Я зареєструвалася на ГАКу трохи менше місяця тому, але вже відчула сильне розчарування від того, що наші "сучасні" письменники не тільки мало що читають, окрім "себе улюблених", але і мало що пишуть.
Якщо підрахувати кількість слів, написаних (і опублікованих на ГАКу, а я боюся, що кількість опублікованого відрізняється від кількості написаного навіть не в два чи три рази, а лише на кілька відсотків) прозаїками за березень, то вийде менше 200 тис. слів. Це трохи більше обсягу четвертого "Гаррі Поттера". Уявіть, 44 прозаїка спромоглися б разом написати за місяць одну єдину книгу, якби писали її разом (я не кажу про якість, тільки кількісні показники).
Тобто, щоб написати роман за рік (а це реальний і абсолютно нормальний термін для написання масової книги) сучасні українські письменники мали б об’єднуватися в четвірки, або по п’ять років самі мучитися з власною книгою (п’ять, бо існують ще лінощі й інші справи). Якщо переводити ці показники на всю сучасну україномовну масову літературу, то вийшло б, що за рік читач зміг би наповнити україномовними творами лише пару полиць. І про який літературний процес може ітися в такому випадку? Проблема навіть не в тому, що видавництва мало друкують україномовну літературу, а в тому, що самі письменники її не пишуть!
Для подальшого аналізу я узяла 100 прозових творів, опублікованих на ГАКу (з 1 березня по 29 березня, майже місяць), і 253 поетичних, які з’явилися на сайті в той самий час. Тобто, поезій було опубліковано у два з половиною рази більше, ніж прозових творів, але це є нормально для всіх сайтів. Авторів, що пишуть поезію, завжди було більше.
Проза на сайті з’явилася від 44-х авторів, а поезія від 77-ми, серед них 16 показали світу у березні і свою прозу, і свою поезію. Теж можна передбачити.
А от далі вже сумніше. Вражає неактивність насамперед поетів.
По 1 твору опублікували 32 автори,
по 2 твори – 11,
по 3 твори – 10.
Настільки неактивними були 68% авторів-поетів (я вибачаюся за цифри і відсотки, бо творчість ними насправді не вимірюється, але так набагато чіткіше видно загальну картину активності авторів).
Від чотирьох до десяти поетичних творів на ГАК подали 27% авторів-поетів:
по 4 твори – 3,
по 5 творів – 4,
по 6 творів – 6,
по 7 творів – 5,
по 8 творів – 1,
по 9 творів – 2.
І тільки 5% серед поетів подали на ГАК більше десяти поетичних творів (це три людини):
Оксанка Яблонська -11 творів,
Олександр Корж - 12 творів,
Sergey - 18 творів.
Картина активності серед прозаїків не сильно відрізняється від уже поданої, тільки порядок цифр тут трошки інший.
По 1 прозовому твору опублікували за означений період 22 автори,
по 2 твори – 10.
Це 72% від тих прозаїків, що хоч щось з написаного показали народу в цьому місяці. Тому тих письменників, які перетнули зачаровану позначку "3", (наче магічну кількість голосів для обрання до Верховної Ради), можна назвати поіменно:
По 3 твори опублікували:
Зіпунов Михайло /ZIPA/,
Sector,
В’ячеслав Острозький,
Володимир Вакуленко-К,
Настя Мельниченко,
Скрипник Ігор;
StahlHassWesen – 4 твори,
adept Олег, Сірий Майтрейя і Наталка Дев’ятко – по 5 творів,
Олександр – 7 творів,
Владюша Бар-Кончалаба – 9 творів,
sveta – 10 творів.
Але опублікувати твір замало, треба, щоб його прочитали і висловили свою думку. Коли ж дивишся на кількість рецензій, то хочеться гірко плакати.
Як вже зазначалося, ті ж прозові твори, написані авторами ГАКу за місяць, вмістяться в одну книжку. Тобто, нема жодних проблем, щоб навіть одна людина могла їх прочитати і написати свої враження. Було б бажання, а бажання того у "письменників" немає, бо вони ж не "читачі".
На прозові твори, про які іде мова, за місяць було написано 203 рецензії (професійність і корисність цих рецензій не обговорюється), тобто в середньому на один твір має припадати по дві рецензії. І так воно і є:
по 1 рецензії отримали 32 твори,
по 2 – 23 твори.
Це 55% від усіх поданих в цьому місяці прозових творів. Тобто вірогідність, що про Ваш твір щось трошки скажуть, ледь перевищує 50%. Чи є сенс вивішувати твір заради цього? Ні. Набагато простіше дати його прочитати особисто тим людям, які точно висловлять свою думку без "витребеньок" і намагання довести свою "професійність".
Про 17% творів взагалі ніхто нічого не сказав.
Трошки поговорили про 22% прозових творів:
по 3 рецензії отримали 8 творів,
по 4 – 9 творів,
по 5 – 5 творів.
Вірогідність потрапити навіть до цієї групи – мізерна, бо, коли твір з’являється, частина авторів не коментує його, щоб він не піднімався в рейтингу "Обговорень", а коли минає кілька днів, твір зникає з головної сторінки, і про нього вже мало хто згадує.
І тільки 6% прозових творів можна назвати більш-менш обговореними:
Пропоную читачеві цієї сумної статистики самому порахувати, скільки літературних творів потрапили в найбільші обговорення на ГАКу серед прози. Висновок: нащо писати художні твори, коли "рулять" провокації та "ігри"?
Оце ми залюбки читаємо замість дійсно якісних творів наших колег.
Але повернемося до рецензування на ГАКу і подивимось, як справи у поетів.
На поетичні твори за цей місяць було написано 273 рецензії. Погодьтеся, трохи більше, ніж написали прозаїки, а творів поетичних було опубліковано у 2,5 рази більше. Складається враження, що поети взагалі не бажають читати, навіть трошки. Хоча прочитати вірш і швидше, і легше, ніж оповідання.
105 поетичних творів взагалі не отримали жодного відгуку (це 38,5%).
Трошки поговорили про половину віршів, але зрозуміло, що навіть три відгуки для вірша (а для прози і поготів) – це замало:
по 1 рецензії отримали 76 віршів,
по 2 – 49 віршів,
по 3 – 10 віршів.
В березні щастя усміхнулося тільки 13 віршам. Вони отримали більше 3-х рецензій. Але яка вірогідність, що новий вірш потрапить в ці омріяні 5%? А ніякої. Бачите, різниця в прозі і поезії не велика 6% і 5%. Тобто, серед творів, що подаються на ГАК, не більше 5% будуть більш-менш обговорені. Хоча, погодьтеся, невідомо, скільки з цих відгуків будуть корисними для автора.
Які ж поетичні твори мали честь потрапити до списку найбільш обговорюваних? (Я одразу зауважу, що поетичні твори на ГАКу ще не читала, тому орієнтуюся на написане у рецензіях).
Коментувати поезію прозаїку – невдячна справа. Можливо, ці вірші просто використали свій шанс на популярність, в перші дні опинившись у "Обговореннях". Принаймні, на них "клюнули" не так, як прозаїки зреагували на провокації.
А якщо повернутися до рецензій взагалі, то побачимо, що за місяць на ГАКу з’явилося 586 відгуків. Тобто, лише 110 рецензій було написано на "старі" твори, так звані, "загублені архіви ГАКу", хоча незрозуміло, як можна загубитися в такій невеличкій кількості творів (4 тисячі, зовсім мало в порівнянні з сотнями тисяч творів на російськомовних сайтах). І це кількість залишених нових рецензій на більш ніж 3,8 тисячі творів, тільки один з 34 творів, яким більше одного місяця, отримує нову рецензію. Яка імовірність бути цим одним з 34-х? Майже ніякої.
Якби письменники вчилися не тільки писати, але і читати, то твори б не губилися за тиждень після оприлюднення. А так насправді і є, бо коментарі на твір з’являються в перші 7-10 днів, а тоді можна вже і не сподіватися на відгук.
Авторів, що писали рецензії в березні, - 129 чоловік (насправді менше, бо багато псевдонімів).
І ось такі цікаві цифри:
Тільки 66 авторів відкрили хоча б свої справжні псевдоніми, щоб інші автори могли подивитися на те, що пишуть самі рецензенти.
63 побоялися відкрити обличчя.
Кількість рецензій від одного автора коливалася від одної до 39-ти:
по 1 рецензії за місяць написав 51 автор,
по 2 рецензії – 30.
Тобто, 63% тих авторів, що вирішили коментувати чужі твори, обмежилися 1-2 рецензіями.
Трохи більше прочитали 24% авторів, залишивши від 3-х до 5-ти відгуків:
І тільки 17 авторів з 314-ти зареєстрованих на ГАКу (насправді авторів 314, а не 324, як показує лічильник) активно читали і коментували творчість своїх колег.
Олексій Тимошенко - 9 рецензій,
Камаєв Юрій - 10 рецензій,
Марта Шуст і Олесь Бережний по 12 рецензій,
Читач – 14 рецензій,
Люся Українка, Тарас В'єнц і Тед Лещак по 15 рецензій,
Оксанка Яблонська - 16 рецензій,
Іван Д - 19 рецензій,
Антон Санченко - 20 рецензій,
Кока Черкаський - 21 рецензія,
Ніка - 22 рецензії,
, - 25 рецензій,
М.Гоголь і Наталка Дев’ятко по 34 рецензії,
Невідомий поет Рабінович - 39 рецензій.
Насправді без псевдонімів авторами було залишено не так багато рецензій:
по 1 рецензії від 19 авторів, що не ховалися під маскою анонімності,
по 2 рецензії від 16-ти,
по 3 від 8-ми,
по 4 від 3-х,
по 5 від 2-х,
по 6 від 6-ти,
по 7 від 2-х,
по 8 від 2-х,
9 від 1-го,
10 від 1-го,
по 12 від 2-х,
по 15 від 2-х,
і ще чотири автори написали рецензії під своїми іменами 16, 20, 21 і 34 кожен.
Бачимо, що кількість корисних рецензій стрімко зменшується, бо зазвичай анонімні рецензії (саме тому автори і ховаються) не мають для автора жодної користі, тільки псують нерви.
Висновки, чому більшість рецензентів не відкриває своїх імен, робіть самі.
Коментуючи чужі твори, не всі автори вивішували в цьому місяці свої. Серед авторів, які читають і пишуть рецензії на чужі твори, 11 людей:
Бондаренко Ю.Л, Постріл, Таня і Тарас Шевченко-Задунайський написали по 1 рецензії,
Оля Ляшенко, Ольга Мігель і Сергій Лисюк – по 2 рецензії,
malina і Зоська – по 3 рецензії.
А Камаєв Юрій (10 рецензій) і Кока Черкаський (21 рецензія) взагалі заслужили на подяку від авторів ГАКу, бо не забувають сайт і читають так багато. Прийміть щиру подяку від мене особисто.
Якщо ж подивитися на те, за чим приходять автори на ГАК, то відповідна кількість творів і написаних рецензій на чужу творчість скажуть нам про це. Серед авторів, які опублікували свої твори на ГАКу за цей місяць, 50 взагалі вирішили нікого не коментувати (під своїм іменем) – в дужках кількість вивішених творів за березень (ГАК має знати своїх героїв):
Andriy (1), Ivona (1), W (1), Аліна Курсова (1), Анна Багряна (1), Анна Хромова (1), Валер*янка (1), Валерія Вольська (1), Віталій Шуркало (1), Дмитро Мамонтов (1), Іван (1), Костенко Олександр (1), Любов Долик (1), Масіков Олександр (1), Михайло Карповий (1), Нечуйвітер (1), Світлана (1), Сергій (1), Соломія Дощ (1), Тамара (1), Тарас Лазер (1), Artem (2), kokacherkaskij (2), Айседорa (2), Бано4ка (2), Василь (2), Гаврюша Обізяна (2), Катерина Сукманюк (2), Олександр Ітешко (2), Олексій Спейсер Кацай (2), Зіпунов Михайло /ZIPA/ (3), , (3), Roman Andruniv (3), Sector (3), Василь Шляхтич (3), Вячеслав Семенко (3), Ганна Козельська (3), Ірина Дементьєва (3), Мрія (3), Настя Мельниченко (3), Анна (4), Юрій Синенький (4);
Особлива увага до тих, хто активно публікує свої твори на сайті, але не написав жодної рецензії за цей місяць:
dimon (5),
Богдан Гордій (5),
Володимир Вакуленко-К (5),
Олександр Морщавка (7),
Владюша Бар-Кончалаба (9),
Олександр (9),
sveta (11),
Дмитро Куракін (11).
При цьому дехто насолоджувався обговоренням своїх творів, як ми бачили вище. Взяти - взяли, а віддати данину своєї уваги не бажаєте, ні?
Тобто, виходить, шановні, ви вирішили, що вас будуть читати, а самим вам читати не треба? Вибачити за неувагу до творчості колег можна тільки новачків.
Загалом, писали рецензії і вивішували твори 55 авторів.
13 авторів написали стільки рецензій, скільки подали творів (1-2 рецензії):
Did, olena, Вікторія Власенко, Ірина, Максим Колиба, Мар'яна Максим'як, Остап, Петрик П*яточкін, Андрій Зланіч, Володимир Чернишенко, Враг Народа, Ганна Осадко, Оля Вишенька.
18 авторів написали рецензій менше, ніж подали власних творів:
Олександр Корж 1 рецензія проти 12 творів,
Віталій Круглов 1 рецензія проти 8 творів,
Андрій 1 рецензія проти 7 творів,
В’ячеслав Острозький 1 рецензія проти 6 творів,
Viktoria Jichova 1 рецензія проти 3 творів,
Оксана Горкуша 1 рецензія проти 3 творів,
Олександра Пилипенко 1 рецензія проти 3 творів,
Золота Жінка 2 рецензії проти 7 творів,
Ляна Килимник 2 рецензії проти 6 творів,
Мирослава 2 рецензії проти 6 творів,
adept Олег Сірий 2 рецензії проти 5 творів,
Vasyl R 2 рецензії проти 5 творів,
StahlHassWesen 3 рецензії проти 4 творів,
Микола Шпаковський 3 рецензії проти 6 творів,
Юрій Пустельний 4 рецензії проти 7 творів,
Ірина Павленок 5 рецензій проти 7 творів,
Vorin 6 рецензій проти 8 творів,
Sergey 3 рецензії проти 18 творів.
Не багато, як на мене.
І тільки 24 автори читали більше (і писали рецензії), ніж подали власних творів, при цьому не боялися, що до них прийдуть "ображені":
Silverwolf 2 рецензії проти 1 твору,
Virlena 2 рецензії проти 1 твору,
Валерія 2 рецензії проти 1 твору,
Юлія Петрусенко - Левківська 2 рецензії проти 1 твору,
Володимир 3 рецензії проти 1 твору,
Максим 3 рецензії проти 2 творів,
Маргарита 3 рецензії проти 2 творів,
Зося 4 рецензії проти 1 твору,
Сергій Білошицький 4 рецензії проти 2 твору,
Дана Рудик 5 рецензій проти 1 твору,
Скрипник Ігор 6 рецензій проти 3 творів,
Ksenka 6 рецензій проти 4 творів,
Тетяна Мельник 7 рецензій проти 1 твору,
Татчин 7 рецензій проти 2 творів,
Анна-Марія 8 рецензій проти 5 творів,
Оксана Лущевська 8 рецензій проти 6 творів,
Олексій Тимошенко 9 рецензій проти 2 творів,
Олесь Бережний 12 рецензій проти 2 творів,
Марта Шуст 12 рецензій проти 6 творів,
Тед Лещак 15 рецензій проти 7 творів,
Тарас В'єнц 15 рецензій проти 9 творів,
Оксанка Яблонська 16 рецензій проти 11 творів,
Антон Санченко 20 рецензій проти 1 твору,
Наталка Дев’ятко 34 рецензії проти 5 творів.
Отож, активно рецензували чужі твори лише 10 авторів:
Олексій Тимошенко - 9 рецензій,
Камаєв Юрій - 10 рецензій,
Марта Шуст - 12 рецензій,
Олесь Бережний - 12 рецензій,
Тарас В'єнц -15 рецензій,
Тед Лещак - 15 рецензій,
Оксанка Яблонська - 16 рецензій,
Антон Санченко - 20 рецензій,
Кока Черкаський - 21 рецензія,
Наталка Дев’ятко - 34 рецензії.
Це жахливо! Це 3% по-справжньому небайдужих до чужої творчості авторів, тих, що не будуть ховатися в нору, щоб щось анонімно гавкнути.
Тому не дивно, що автори рідко затримуються тут. В цьому місяці проявили себе не більше 116 авторів, написавши рецензії або вивісивши твори. Всі інші 63% авторів, зареєстрованих на ГАКу, і не ворушилися. Певно, з якихось причин весна для них ще не настала.
Винна в тому наша з вами байдужість і самозакоханість. А де панують такі почуття, там утворюється зелене і бридке БОЛОТО, в якому водяться тільки заздрісні ЖАБИ, які приходять душити вечорами.
І щоб ми потім не жалілися, що знову проспали українську літературу!
P.S. І коротеньке слово до прозаїків. Тільки цифри.
Прозові твори за кількістю слів:
до 1000 – 49 творів (це навіть не три сторінки формату А4 12 Times New Roman, тобто половина творів – мініатюри),
до 2000 – 21 твір, до 3000 – 9 творів, до 4000 – 4 твори, до 5000 – 5 творів (ще 39% маленьких оповідань до 10 сторінок),
до 6000 – 3 твори, до 7000 – 4 твори, до 8000 – 3 твори, до 9000 – 1 твір, більше 10000 – 1 твір (і тільки 12% прозових творів претендують на звання дійсно оповідання або коротенької повісті).
Ми що, взагалі писати розучилися? Чи сюжети для нас – не підйомна вага? А про складні образи героїв, які не розкрити в мініатюрі або коротенькому оповіданні (подієвого часу не вистачить), ми і не чули?
Ми ж так збіднюємо літературу, а тоді ще й шкодуємо про те, що нам "нічого читати".
І ще, жанри. З тої сотні, яку я розглядала, 23 твори взагалі не мають жанрових визначень, автори обмежились "Мініатюрою" і "Оповіданням", є, правда, 3 "новелки", 1 проза, 1 нарис, 1 публіцистика, 1 граматика (наче це щось скаже читачеві). В Інтернеті мільйон оповідань і ще більше мініатюр. Нащо читачеві мільйон перші?
Маємо ще 18 ліричних творів, або "про кохання", 4 щоденника, 2 "сучасні молодіжні прози", 4 психоделіки, 4 сатири і гумору, 1 маніфест, 1 політичну пропаганду, 1 монолог, 1 ІстЕричну прозу, 2 уривки з повісті "Кладовище сердець".
І вже зовсім загадкові авторські визначення: "квантр-культура позитиву", "Кіберкоан", "книга порятунку від кінця світу-2013", "Мандруючи спогадом", "щось".
Натомість жанрів, які користуються попитом у читача, - мізерна кількість:
Саме "штук", бо масова україномовна література такими темпами стане штучним товаром.
Ганьба, панове, письменники. І при цьому ми всі хочемо, щоб нас читали мільйони? Цікаво, як будуть ділити між собою мільйони два десятки оповідань і кілька повістей?
Сумно, панове...
* Вибачаюся, якщо десь випадково навела неточні цифри. Навіть у соціологічному опитуванні дається кілька відсотків похибки.
Дякую за увагу.
Пишіть, читайте, висловлюйте свої думки про твори ваших колег і однодумців!
Пам’ятайте, що читач залишається з кожною книгою наодинці, а культурний простір ми можемо створити тільки разом.
Тільки разом.
