Безгоміння. Я до рампи вийшов,
Дай-но я до неї пригорнусь,
Щоб вловити те, що мовить тиша -
Вісточку з майбутнього якусь.

Бо нічна пітьма, немов роззява,
Крізь біноклі в тисячі осіб
Цілиться. Послухай, Отче Авва,
Хай, як чаша, обминуть ус...

Тихо. Вже на сцені я.
Спиною відчуваю дерево дверей.
Як повернеться все моє життя,
Я чую через голоси тіней.

Кругом розставлені біноклі-очі,
Я ніби ціль в полоні темноти.
І я звертаюся до тебе, Отче!
Цю чашу мимо пронеси.

Уперті задуми...

Гамір стих, я вийшов з-за лаштунків,
До одвірка тіло прихилив,
В далечі ловлю відлуння трунків,
Все, що сталося, що пережив.

Опустив на мене морок ночі,
Тисячу біноклів на осі,
Якщо лиш можна, о, Авва Отче,
Чашу цю повз мене пронеси.

Я люблю т...

Зал тамує подих. Я виходжу
крізь лаштунки на відкритий кін.
Попри час і простір чути можу
справ своїх майбутніх передзвін.

Темінь чорна втупилась вороже,
тисяча біноклів, як списи.
Я благаю, мій єдиний Боже,
чашу сю повз мене пронеси.

Хоч мені...

Гул розчинився в тиші. Я вивів своє тіло на підмостки.
Колись надумав те, що я лялькар поважний. Створив себе.
Наказую та своєчасно смикаю за мотузки.
                             А в тім завжди шукав де є опора…
Ось і вони – відкриті навстіж двері…
...

Гул ущух. Я вийшов на підмостки,
Дали роль мені, на щастя, хоч якусь,
І сканую я етери власним мозком
Чи тепер я,   чи пізніше наїбнусь.

Чи мені наставить жінка роги,
А чи байстрючатко принесе, -
Я готовий , Отче, до усьго,
Я готовий витерпіть ус...

В залі стихло. Бути чи не бути?
До одвірка притулив плече…
Що я зможу в тиші цій почути?
Чи Йордан зворотньо потече?

Дивляться крізь небо зорі-очі
Сотнями біноклів з-під полИ.
Якщо можна - прошу, Абба Отче,
Чашу цю від мене відхили!

Я приймаю ...

Гомін стих. І я на сцену вийшов,
До одвірка притулив лице,
Прислухаюсь – чи розкаже тиша,
Що моє майбутнє принесе.

У менé націлив морок грізно,
Тисячі біноклів із ніде,
Авва Отче, поки ще не пізно -
Хай мене ця чаша обійде.

Полюбив я н...

Мій глядач притих. І я на сцені.
До варцабів голову хилю
І ловлю відгомоном знамення,
Що на долю випаде мою.

Ніч і я – лукавий перехожий –
Під прицілом зоряних очей,
Ти мені, якщо можливо, Боже,
Поклади правицю на плече.

І нехай твоя здійснить...

Гомін вщух. Я вийшов з-за лаштунків.
Підіперши врамлення дверей,
В відголоссі кону чую звуки
Днів майбутнього мого вперед.

Я в прицілі темряви нічної,
ТисячІ біноклів - наче вісь.
Тільки, Отче, тяжко під вагою
Цього кубка: зжалься, обмини.

Я з...