Ген, чути спів, ніч бо, чуєш, співає,
Травнеголосся струмочком дзвенить:
Гей, прокидайся! Бо травень минає
Й більше такої не буде весни.

Срібний серпанок вплету тобі в косу
І назбираю квіток росяних.
Вітром вдихни наше травнеголосся –
Більше тако...

Гучно ніч кличе нас, чуєш її ти?
Там, удолині, дзвінкі потічки.
Скоро порі весняній не бриніти:
Свята весни погасять свічки.

Навколо кучерів вино обвите.
Квітів росистих зберу на вінок;
Свіжо так пахнуть вітрами квіти!
Дихай їх трав...

Як, ти не чуєш, що кличе нас пісня?
Дзюркіт весняних струмків в низині:
Травню радій, бо скінчиться й опісля
Більш не прийде дивовижна ця ніч!

Кучері милі у вельоні з маю,
В ноги фіалки в вінку росянім..
Вітер вдихни, що один не дрімає
Й пахощі н...

Пісню ти чуєш, що кличе в долині?
Дзвоном струмків там вона промайне:
Швидко весняна пора вже відлине;
Свято ж травневої ночі – єдне.

Кучерів кільця накрию фатою,
Дар мій з фіалок  –  це росяний трен;
Вітер духмяно війне темнотою,
Подих травнево...

Чуєш ти пісню, що нас закликає?
Дзвоном струмків десь вона промайне,
Дні весняні дуже швидко втікають;
В ніч майову ти святкуй, бо мине.

В кучері дар мій – фата осіянна:
Коло фіалок із рос чарівне;
Вітер безсонний зітхає духмяно,
Ніч майову ти в...

Травень співає в зеленій долині,
Срібні струмки виграють менует.
Ну ж бо, до танцю! Святкуй цю хвилину,
Та не барись – ніч травнева мине!

Квітами, зіллям, фатою з серпанку
Вкрию волосся твоє запашне.
Вітер грайливий не спить до світанку,
Тішся ...

Чуєш цей поклик, що лине над краєм ?
Пісня струмків у долині дзвенить.
Травень, мов олень, за обрій втікає;
Нині святкуй, бо ця ніч – наче мить !

В коси твої буду квіти вплітати,
Ніжних фіалок озерну блакить.
Вітер підхопить п ’ янкі аромати...

Чуєш цю пісню струмків кришталевих? –
Кличе в долину очей кругозір,
Люба, всміхайся в цю нічку травневу, –  
Більше такої не буде, повір!

Біла фата на кучéрі дівочі,
Квітне віночок фіалками з гір,
Дихай вітрами травневої ночі, –
Більше так...

Травнева ніч…
Твій шепіт пристрасний для мене піснею весни.
Передзвін струн душ наших в полоні у кохання –
                  мить вічності –                            
                             мелодія двох тіл єднання,                           ...

Чуєш цей поклик, він піснею лине,
Йдемо, зове нас тремтіння струмка.
Мить – ця єдина і швидко загине,
Ночі віддайся, одна лиш вона.

Кучері твої сповию в серпанок
З білих туманів – і буде фата,
Росами щастя з очей, мов фіалок,
Ночі подякуй, одна ...