Двоїться всесвіт у бруднім
струмка руслі, скорочуються дні,
в зіницях зіткнення колон,
і мозок знов спиняє сни
(не знаєш, збитий з глузду від війни,
чи Терези чи Скорпіон
у владі). Місяць мокрих огорож,
дзеркал, дахів. І вдих ранкових рос
колиш...
***
Що не день, то темніше березовий гай зеленіє;
Порцеляна конвалій, рубінові краплі суниць;
На світанку тепляк із байраків черемхою віє,
Соловейко співає всю ніч.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design