Мій Боря став вірші писати?
Оцей  занедбаний товстун,
Що вміє соплі лиш жувати
Й займати по пів-дня гальюн?

В своїх дешевих мемуарах
Мій  Боря пише про дівок,
Що табунами він їх жарив
І цілував в самий лобок,-

Кохані сестри! Це все лажа!
Фіа...

Мого ви чоловіка вважаєте поетом?
О, Боже борони, огрядного мого
Добродій має запал із секретом,
Кров буржуа пульсує у нього.

В його тонких книжках ідеться
Про чоловічі подвиги численні,
Душа між сентиментів б'ється :
Спокуси, пристрать нескінчен...

Мого? Опецька за поета?
О любий Боже, спокій дай!
Ще й Дон Жуан? Без пієтета
Він буржуа, – і просто край!

В тонких книжках жінок тих «стоси»
Мій чоловік цілує – жах;
Хустини шовкові і коси,
Свербіж і хтивість – просто швах…

Листів не треба,...

Поет? Мій чоловік гладкенький?
Облиште - смішно. Дон Жуан?
Таж він (все інше - побрехеньки) -
Порядний, чесний буржуа.

В його брошурках пада долу
Волосся шовк і суконь шовк.
Воркує там кохання голуб,
Живе з ним поруч хоті вовк.

Даремні ці л...

Мій чоловік - поет? О Боже,
Сміються кури, далебі!
Він - Дон Жуан? Порядний, гожий -
Ти сам таким створив собі!

В  своїх книжках тонких опише
Про всіх коханок до дрібниць;
Про коси, ноги, груди пишні,
Про похіть задраних спідниць.

Сестрички л...

В. Шимборська

Нічого дарованого, все позичене.
Тону в боргах по вуха.
Буду вимушена собою
заплатити за себе,
життя за життя віддати.

Так то вже встановлено,
що серце повернеш,
і утробу повернеш,
і кожен палець окремо.

Пізно змінювати умов...

Похвала снам

Уві сні
малюю, як Вермеєр ван Делфт.

Вільно розмовляю грецькою,
і не тільки з живими.

Воджу машину,
і вона мене слухається.

Талановито
пишу великі поеми.

Чую голоси
не гірше, ніж шановані святі.

Ви були б вражені
Кр...

Дайте мені всі свої мрії,
Ви мрійники,
Дайте мені всі всі свої
Мелодії з сердець
Так я зможу віднести їх
На хмари у синьому небі
Подалі від надто грубих пальців
Світу.
                                         Ленґстон Хаґс...

Місто таке велике
Мости дрижать від страху
Я знаю, я бачив вночі

Вогні перестрибують з будинку в будинок
І трамваї пропускають і світяться з вікон
Неначі посмішкою на всі зуби

Я бачив як машини поїдають будинки
І сходи ходили самі по собі
І дв...

Я - ніхто! А ти хто?
Ти також ніхто?
Що ж, тепер нас двоє - мовчи!
Вони нас виженуть, то знаєш ти.

Як похмуро бути кимось!
Таким публічним; як жаба
Називати своє ім'я
Схвильованому болоту щодня.
                                         Емілі Дік...