Будем, Лесбіє, жити у коханні,
Ані поголос, ані суд старійшин
Більше асу не будем цінувати.
Спати сонце піде, але до рана
Встане знову нове; та нам, любове,
Знову вже не днювати після ночі!
Хочу сотню цілунків з вуст коханих,
Стане сотню, то й тися...

...
...

До Лесбії

життя коротке, Лесбіє моя, давай кохатись
не будемо зважати на старих суворих
усі плітки їх шеляга не варті

сонце заходить і знову встає на світанку
час же наш швидко спливе – і світло погасне
ніч нескінченна настане для нас безпробу...

Жити і кохатись, Лесбіє, нумо!
Будуть пліткувати – що нам неслава?
Поголоси старців – ламаний грошик,
Адже сонце вранці сходить нетлінне!
А для нас непевне світло погасне –
І одразу ж темна ніч без світанку...
Дай же мені сотню цілунків спраглих,
...

О Ліліє!
Ліліє люба, квітко надії,
Хто там зловісно плеще дурниці?
Зустрічі наші – сонячні дії,
Ти – наче сонце, очі – зірниці .
Вії закриєш – темінь настане,
Щоб поцілунки ми рахували:
Тисяча й сотня – крига розтане,
Тисяча друга – щоб за...

До Лесбії
Втіха нам – жити, о Лесбіє мила,
Старші хай плещуть, ми все відкидаєм,
Бо за копійку ті брехні точили!
Краще погляньте – сонцЯ як сідають,
Потім зі сходу нам світло приносять,
Далі спочатку – вже ніч нас вітає.
Губи дарують, немов ...

О, Лесбіє! Живі ми – тож кохаймось,
Плітки старих не варті навіть аса!
Заходять сонця, але сходять знову,
А нас тримає швидкоплинне світло,
І ніч за ним – довіку безпробудна.
Даруй же тисячу і сто цілунків,
А потім тисячу нову і сотню,
Ще тисячу із...

До Лесбії

Лесбіє,
Жити - означає кохати,
Живімо!
Плітки старперів про нас
Не варті й пляшки пива.
Сонця хай сходять-заходять,
Та лиш світло погасне,
Ніч триватиме вічність
...
...
Дай мені п'ять тисяч цілунків
...
Ще сотню
...
Ще п'ять ...

Жити, Лесбіє, нам і кохатися!
Хай бурчать старигани суворі,
варті шеляга їхні історії!
Лиш світилам дано повертатися,
нам не так: як за обрій закотимся,
ніч настане довічна , безмісячна.
Дай цілунків мені хоч би з тисячу,
з нею другу і третю...

Живімо, моя Лесбіє, в коханні,
зневаживши дідів несхвальне слово,
бо гріш ціна і плітці, і догані!

Світила сходять і заходять знову;
та кане наше сонце у безодню -
і буде ніч, уже не тимчасова.

Тож дай цілунків тисячу і сотню,
і тисячу, і сотню...