Сяйна, як день, незрозуміла,
Хоч - наяву, та - мов зі сну,
Вона говорить так уміло,
За нею - бачу я весну.

Тут сяде, щось розповідає.
Неначе каже: "Подражню!"
І натякає: кожен знає
Таємний зміст її вогню.

Та я, вслухаючись не строго
У рвучкіс...

Шановне товариство!

Оголошую про початок Дев’ятнадцятого конкурсу поетичних перекладів!

Після жартівливого Пола Брайта захотілося дещо змінити настрій конкурсу і направити його в серйозне русло. Отож, пропоную Вам для перекладу сонет безсмертного ар...

Куди не плюнь - сама еліта,
Еліта, глянь, лише сама.
Гламурним полиском полита,
З екранів глипає вона.

Ця спадкоємиця традицій
З болота в злото раптом - стриб,
Вона собою так гордиться,
Що виростає, наче гриб.

Вона росте, цвіте і пахне
(За м...

Сказала Фламінго до песика Дінго
«Я певна, нам треба побратись.
Бо іншої рими не знаю до себе,
Й до вас, мабуть, теж не дібрати.»

Сказав тоді Дінго рожевій Фламінго,
«Ви маєте рацію, люба,
Бо рима направду вагома причина,
Для всього, тим паче, д...

I.
З N., повітового містечка Z-ської губернії, раннього липневого ранку виїхала і з гуркотом покотила по поштовому тракту безресорна, обшарпана бричка, одна з тих допотопних бричок, на яких їздять тепер на Русі тільки джури крамарів, гуртівники та незамо...

Не жалійте мене

ЮРІЙ ВІЗБОР, переклад на  українську

В те літо дощове все наче сумувало
Про те, що на нове було надії мало.
У натовпі людей в дощовику старому,
Немов серед речей, я брів, забувши втому.

Не жалійте мене, не жалійте,
Не шукайте ...

На перламутровий човнок
Спинаючи шовкове ниття,
О точені персти, почніте
Свій приворожливий урок!

Тих рухів монотонна млість…
Тих рук припливи і відпливи.
Чаклуєш ти несум’ятливо
Перестрах сонячний якийсь,

Коли розточище долонь,
Як мушля в яр...

На блідо-голубій емалі, -
Яка  можлива лиш у квітні, -
Берези віття підіймали
І вечоріли непомітно.

Дрібні відточені узори,
Тонка напівпрозора сітка,
Немов на синьому фарфорі
Малюнок ажуровий світить, -

Коли його художник милий
Виводить на ск...

О тихотворення моє, моє німотне,
одначе тягнеться – пітніє ремінь,
куди поскаржитися на ярмо те,
кому сказати, як життя живемо?
Опівніч місячний жовток шукаємо
при сірниках уже, поза знемогами,
руками носимо ту неприкаяність
з крихкого жовтого до п...

То диявол тебе цілував
В рот червоний , палаючи тихо
І лиця неспокійний овал
Гладив темним руки оксамитом.

Якщо можеш втікай, кола всі розтинай.
Та безвихідь збагни невідпорну.
Варто сонцю зайти, знову я
Стану вмить фіолетово-чорним.

Фіолетово...