Шепотіла дика гуска
Дику голосно на вушко:

"Сумно так самій на світі
Ось такій, як я, кобіті -

Як цінуєш гуску дику,
Одружись зі мною, дику."

Дик на те їй: "Дика гуско!
Ти моє лоскочеш вушко,

Дуже довга в тебе шия,
Ти шипиш, а я лиш рию.
...

- Вони зроблені з м’яса.
- М’яса?
- М’яса. Вони зроблені з м’яса.
- М’яса?
- У цьому немає жодних сумнівів. Ми вибрали кількох з різних кутків планети, доставили їх на борт наших розвідників і взяли проби всього, чого можна. Вони повністю з м’яса.
- ...

"Гриць плете дурниці!"
"Ну а з чого?"
"Звісно, з лика.
І дурниця та у Гриця -
Козубенька невелика.
Прослизне до двору стиха,
Там зляка собаку нашу,
Вкине цвях  старий у кашу,
Струсить яблука до споду,
Позливає з глеків воду,
Шиби виб'є молоточк...

Каже гуска кабанцеві
Щоби добре чув усе він:

"Сумно жити в самотині,
І подумала я нині:

"Наче гарна я собою,
Тож, назви мене жоною!"

Кабанець на те: "Рідненька,
Голова твоя - вузенька,

Шия довга, знає кожний,
П'ятачок - на мій не схожий. ...

Текст видалено автором твору...

Поділ території між серцем і розумом
Залежить багато в чому
Від досвіду -
Дехто втрачає здоровий глузд
І стає душею:
Навіжені.
Дехто цілком втрачає душу
І стає розумним:
Інтелектуали.
А дехто втрачає і те, й інше:
І на таких завжди є попит....

Мені говорять: від’їжджати час.
Авжеж. Спасибі. Ось лишень зберуся…
Авжеж. Атож. Я розумію вас –
не проводжайте. Я не загублюся.

Ах, ні ж бо – не далека путь моя.
Якийсь отут найближчий полустанок.
Ах, ні, не переймайтесь. Позаяк.
Я зовсім порожн...

Безповітряний простір – інтригує.
Чи можуть у ньому мешкати равлики і ондатри?
Чи може річка текти догори ногами,
і взагалі – де, в дідька, у річки ноги?
Ти знаєш. Ти справді знаєш.
А я, ніби Книга мертвих.
Ніби книга, що вмерла вчора.
Пливу у тобі...

Обривав пелюстки, як з троянди
щоб побачити твою душу,
і не побачив.

Але все навкруги
-горизонти земель –океанів,
аж до самої безкінечності,
все, сповнилося життєдайним, безмежним сенсом.

Te deshoje, como una rosa,
para verte tu alma,
y no ...

Десять тисяч і всього один забіг
зостався.
Несподівано Бєскудніков Олег
зазнався.
Каже, хворий, бюлетеню, впав із сил -
і згинув.
Ось тоді мене наш тренер запросив:
біжи, ну.
Я ж на довгій на дистанції помру,
не охну.
Пробіжу, напевно, тільки пе...