Зухвалим дарується радість,
Ніжним дається печаль
Мені вже нічого не треба,
Мені більш нікого не жаль.

Шкода себе ще трохи,
Жаль безпритульних собак,
Дорога оця пряма
В генделик  мене завела.

Чого ж ви сваритеcь іроди?!
Чи ж я не країни син?
...

Все так закам'яніло! -
це сяйво місяця, ця скеля крейдяна,
в ущелині якої лежимо ми
спиною до спини. Я чую крик сови
у синяві промерзлій.
Нестерпні голосні мене у серце стромлять.
Дитина у колисці білій зітхає й крутиться,
і роззявляє ротика у вима...

*  *  *
Я стрімголов шугав у бій,
Пощади не благав у смерті
Й не винен в тому, що живий
Лишився в цій от коловерті.

Ми проливали піт і кров,
Народу правду говорили.
Перемогли нас. Тільки знов
Ідею нашу не згубили.

Хай поховають зараз нас,
Та...

Якщо один в загальній колотнечі
Умієш глузд і віру зберегти,
І не зважаєш на огудні речі,
І не гордуєш тими, хто не з тих;
Якщо терпець сталиш в щоденнім герці,
Оббреханий, сам не впадеш у лжу,
Чужу ненависть не складаєш в серці
І навіть в добрім ...

Якщо навколо натовпи  лютують,                  
А ти спроможний далі йти усе ж                                                    
І віриш сам собі  та суєту їм
Прощаєш і до серця не береш.                
Якщо ти  непохитний у чеканні,             ...

Якщо

Якщо ти зберігаєш ясний розум
Коли панує навкруги абсурд,
І, всупереч докорам і погрозам,
Сам, тільки сам ведеш себе на суд;
Якщо чекати вмієш без докорів,
Сприймаєш із байдужістю плітки,
Не дозволяєш гніву брати гору,
Та ці чесноти не да...

Текст видалено автором твору...

Бертрану К. Хартові, есквайру.

Сказав він, що воно прийде о третій, уночі -
Зійде до нас з церковного подвір'я.
Я розпалив на всеньку ніч дубове гілля,
І переконував себе, що ці слова пусті.

Я, звісно, за невіґласа його вважав-
Такого, що лише ...

У Джима Трасдейла була невелика халупка в західній частині старого покинутого ранчо його батька, саме там його і надибав шериф Барклі, та ще дюжина його людей, що були добровольцями з місцевих жителів, він сидів на кріслі біля вистиглої печі у брудному ро...

Крижане передчуття, що настирливо кружляло в моїй збентеженій, але ще здатній опиратися свідомості, перейшло у впевненість. Я був сам-один, остаточно і безнадійно самотній у лабіринті широкої пащі Мамонтової печери. Тупцюючи на місці, я обводив простір на...