Відчужена – сама до себе ледь пасуєш
Та сповідь вражена від плоті твоїх слів
Ті кружева, той страх, якого потребуєш
Чім меньше зостається з тебе днів…

So viele Menschen sehen dich
Doch niemand sieht dich so wie ich

Хто я в цьому свинячому буденн...

всіх тайн розплавлено печать
свинцеву
в відбитках лінії мовчать
кінцево

спресовані від тиску літ
події
для всіх наступних поколінь
надії

історій давнє джерело
у злитку
в мягкім металі проросло
у квітку

хто пояснити зможе суть
правдиво
...

Живий вогонь дражнив котячим ротом,
Павуччя рук плели рідкий сувій.
Ти був останнім в світі ідіотом,
А я – рудою жрицею повій.

Рожевий сніг спадав на тале лоно,
Шершавим носом нюхав мокру плоть,
Коли вночі на п’яному пероні
З Кареніною бавився Го...

...тоді зненацька
Щось мене вкусило ;
Я подивився -
То був мій сусіда,
Він вболіває
За Динамо-Київ,
А я  весь матч
Просидів у вбиральні.

Мої долоні
Відпихали вітер ,
Мої зіниці
Розривали небо,
Мої надії
Зіткані з ефіру, -
Які ж , їй Богу...

майже по крихтах збирала тебе…

ти розсипався сухими крупинками
на площі, яка пам‘ятає щоденну ходу
Бетховена (це тільки тепер там бруківка)
оголені спини слідів злизував дощ…
неначе голодний пес не принюхавшись
добре до страви  виколупував з ребер...

«Чекай у восємь!», - сказала голосно
У мобільний зі стразами,
Стоячі на ескалаторі
Двома сходинками нижче.

Жіночки, що з телевізора
Оповідають життєві історії.
Весь час здається, що
Оператори голосно регочуть.

Напівзнайомі, що нахабно
Загляд...

Сни Собі Солодкі Сад Старий Співає.
Стримує Самотність - Серпень Спас Стрічає.

Стримувала Стріха Сліз Солоних Струмінь.
Стомлювалась Стиха Свята Сила Струму

Стіни Спальні Стинуть - Сутінь Сріблом Сипле.
Сливи Сині Стигнуть. Сад. Самотня Скрипка. ...

Тонкий свинячий вереск долетів із сусіднього двору і різко обірвався.
- Старий ,- стара вийшла з хати ,- Чого сидиш? Сходи ж до Меланенків та побалакай, щоб купити м’яса.

Туша перестала борсатися і тільки одна з ратиць ще сіпалася в агонії. Квітень ...

....

А з неба падають  і падають дощі,
А з неба опускається імла,
А на стіні висить
Пожована журбою скрипка...
Чи може бути краща ікебана ?...