В аквамарині неба місяця напівпрозорого льодяник
розсмоктується-тане, наче крига у воді.
Вдивляюсь у вікно:
                    сьогодні уночі неначе бачила примару -
це ти у сні бентежнім знов до мене приходив...

Не намагаюся ловити тіні зниклих ...

Двері легко дають себе відчинити(аж дивно).За дверима сходи, сходи у підвал притулку. Принаймі в його нижню частину. Біля сходів немає стіни, згустками розкидано темряву і світло. Немає стіни ні з права ні з ліва. Світло падає з верху, не видно звідки ...

Електронні листи стомили
Ватрувало б живого комусь написати
Щось таке в них повільне  холодне і дивне
Не листи і не мова. Лише цитати

Електронні листи про співпрацю
Це щось схоже на згоду чи то відмву
Щось второпати правильно справді важко
І здає...

коли торкнеться уст моїх повітря
обпечене смарагдами дощів
і скаже на добранніч повноліття
останнім подихом тривожних снів

заткнеться писок мій і я згадаю
що ранок у тумані чарівний
та вулиці забльовані з відчаю
чи то з любові, розуму. старий

...

одним гарячим. випадковим доторком
ти зруйнувала всю будівлю тіла
мене на атоми розклала подихом
і зверхньо, вперто, тихо полетіла

а я зостався. тупо сумувати
залити морду пивом у журбі
щоб може зрештою якось догнати
що не належу більше я собі]
...

гіркими краплями самотнього дощу
вплітається у мої вікна ранок
терпке повітря в'яне. вітру досхочу
тремтіння мрій і забаганок

розписані гарячим вістрям сну
на склі вікон вологі візерунки
примхливо нагадали про весну
гарячі погляди, обійми, поцілу...

У гори знову ніч прийшла холодна
густим туманом впала на дерева.
Блукають тіні ...І зірок безодня
Яскраво сяє. Нчка кришталева
Шепоче казку місяцю новому
Ковтаю ніч в легені і до мене
Приходить сон і я лечу до дому.


Зостались вікна, що горять ...

Осінь жовтим листям пестить місто,
Воно в траві, повітрі, під ногами
Від нас повільно відлітає літо,
розпещене, розбещене, кохане.

Ще тепле сонце ніби догорає,
Вже ніби сон усе поглинув,
А панна літня всіх нас покидає
і ми їй мовчки дивимось у сп...

Стомившись від світу і світла.
Я ходжу підвалами замку.
Не бачу дерев. Трав чи квітів
Не видно. Ні ночі ні ранку

Дуже приємно, підлога рипить
Все вище і ближче до даху.
Немовби  розжовую кожну мить
втікаю від світла чи страху?

Я пив би принади...

Повільно відлітає сон холодний
Все далі й далі: тіло, ліжко,  ґанок
Старого місяця кавалок жовтий,
В тарілку падає. Приходить ранок.

Уста ковтають подихи туману,
Руками зорі очі розкривають.
І сонне тіло, як велику рану,
Хвилини ранку тихо роз...