Ламає  мозок іронічно
лукавий відблиск -  то луна.
Що ж  знову зробимо цинічно,
Хай не вибаглива ціна.

Звелись докупи всі марноти
(то буде файна пишнота),
навік поховані чесноти
і сива - сива  самота.

В стакані чорному від крові
змішай  з...

І не знаходить місця
душа неприкаянна.
Говорить тільки з вітром
і б’ється океаном…

У небі зорі падати
почнуть. О третій ночі.
Про них уже накладами
газетними торочать.

Ходім ловити зорі!
Ти втомлений?
Пробач…
А серденько,
о третій –
не п...

А скільки тієї людини?
Жменька пекучого духу?
Дрібка живого тіла?
Погляд – палючий зір?
А скільки ота людина
Злота-багатства вхопила?
Чи просто – любила квіти
і дихання рідних гір?
***
Десь там Господь Всевишній
змотує у сувої
стежку в квітучих...

сумні кальмарики в пакетику поснули
їм сняться водоспади і озера
моря і океани. але мури
кіоску їх ховають а дерева
сумлінно шелестіть як рідне море
чи океан чи звідки ті кальмари?

їх не купили... без них пиво було
вони заснули.....вмилися сльоза...

за спиною веселки
хмари темні та чорні
за спиною веселки
навіть сонця не видно

там ще грози сердиті
там думки непритомні
там так холодно й зимно
хоч на вулиці
літо

...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Конденсація зла
на холодному склі реалій.
Нестійка рівновага
штовхає на дно, униз.
Ми аморфні й важкі,
розділяєм життя на деталі,
ваготою проблем
нахиливши небесну вісь.
...

із соку червоних ягід
час мені вигадав шати
розправив прозорі крильця
кришталево навчив цілувати
дзеленчить старе піаніно
запах світла прочинені вікна
минуле стає швидкоплинним
до майбутнього майже звикла
пташка-серце заквітла ружа
часом...