Осінь. Осінь... Осінь!
Осінь. У дощах дерева
Плачуть, мліють. Листя з неба.
Теплі спогади про літо,
Але осінь. Треба жити.
Перший вітер, перші грози,
Скло. Яскраво-срібні сльози.
Нижче сонце, ближче зорі.
Тихо-тихо. Трави кволі.
З року в рік, рук...
Починається дощ. Я іду по дорозі один,
І мій образ осяює світло самотніх машин,
Вони ніжно пірнають на дно - у нічну глибину,
Де лиш місяць, і права нема на останню весну.
Вони їдуть, забувши про все, і не знають куди,
Повні груди набравши гіркої п...
Залишається ніч, опадає осінній листок
І летить він униз так понуро і так безнадійно
Він як ніжний актор для якого один лише крок
Але тихий, печальний, постійний...
Догорає свіча, опадає останній листок
Він летить забуваючи все і лишаючи світ
Він ...
Часто ВОНА не знає, хто ВОНА. Часто ВОНА не знає, чого хоче. Часто ВОНА не знає, що від неї хочуть. А відтак, важко щось про неї сказати, та й щодо себе- ВОНА не багатослівна, а часом надто багатослівна, от тільки тоді її вже не слухають, а якщо і слухают...
*
У розповні осінньої днини
ізійду я на київський пагорб,
що шипшиниться й сосниться.
Тремко
промину оксамитні
гробниці кленові,
йтиму далі,
до полисків сонця криштальних,
щоб не знати повік самоти.
Тільки вітер озвучує тут,
заколисує тіні.
...
Висота ця і тисне, і тне, і штовхає повітря.
Воронням зацвіте і знічев’я слізьми заквітча.
Аж допоки вгорі не поб’ються порожні макітри,
І до серця мені не впаде блискавично свіча.
Та розквітне блакить навіть після останнього бою.
Сти...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 70; 
рецензій - 0.
