Свій колір
Ти в болі
Вписав
Щоб діти
До світа
Ішли
Ідолів
Час в школі
Пропав
Ось  діти
Профіти
Знайшли.

Сьогодні
Голодні
Мовчать
За хлібом
Поїдуть
Далеко
Матері
На дверях
Проклять
Не пишуть
Залишать
Це грекам.

Промине
Го...

Павло натиснув на «Вихід» і екран комп’ютера погас, а сама машинерія голосом «Віндовс» попрощалася з ним, сказавши: «До вечора!». Втім, це був витвір його уяви. Цей винахід людства, що тісно переплівся зі щоденним буттям кожного з нас, набрав для хлопця р...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Я хочу розчаруватись в тобі,
щоб мати змогу тебе забути.
Зріжу волосся по останній наш дотик.
Це має піти геть.

Відпусти моє волосся.
Хай вітер дме в інший бік.
Облишу камінь, який досі ніс на спині.
Ти під ним заснеш.

Це моя остання пісня про...

(з циклу «Інші казки Кривавого Зіпи)


Жив собі Іванушка, і звали його Дурник.
Не в сенсі медичному, а в сенсі – по паспорту. Прізвище таке у хлопця було – Дурник. Іван Іванович Дурник. У школі, звісна річ, на ім’я-по-батькові ніхто пацана не н...

Десь на п'ятому-шостому небі -
скажімо, десь над Бермудами, -
уже три
чи чоти
ри
червні
ти
мерзнеш на зупинці.
Як завше, спізнюєшся,
і нерви,
як завше, ти - останній у черзі
із поетів та інших чужинців
на наступну маршрутну сніжинку
з Едему ...

Текст видалено автором твору...