|
// Поезія
// Вірш |
Біла леді Зима
поцілує розтерзане сонце,
і вгамується все:
фейєрверки,
дощі,
туман.
Як гніздо захололе,
земля,
як покинуте серце.
І замовкнуть жалі
за усім,
що пішло,
нема...
АЛЕ ПОКИ - ЩЕ ОСІНЬ
ФАНТАЗУЄ,
ТРЕМТИТЬ, ТРИВОЖИТЬ,
ПЕРЕСКЛАДУ... |
Статистика твору:
слів - 59;
рецензій - 1.
|
Читати
далі... |
© Любов Долик,
12-09-2012
|
|
|