Біла леді Зима
поцілує розтерзане сонце,
і вгамується все:
фейєрверки,
дощі,
туман.
Як гніздо захололе,
земля,
як покинуте серце.
І замовкнуть жалі
за усім,
що пішло,
нема...
АЛЕ ПОКИ - ЩЕ ОСІНЬ
ФАНТАЗУЄ,
ТРЕМТИТЬ, ТРИВОЖИТЬ,
ПЕРЕСКЛАДУЄ ОДЯГ,
МІНЯЄ НАРЯДИ Й ФАСОН,
МИ ПОПРОСИМО В НЕБА -
ДОЗВОЛЬ,
МИЛОСЕРДНИЙ БОЖЕ,
ВІДГОРІТИ В КОХАННІ
ВІТРИЛОМ
КЛЕНОВИХ
КРОН!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design