1.
я тобі
не біле зі смужкою блюдце,
твої безкінечні діти – не мій тягар, о-о-о!
це, мабуть, тобі міністр охорони людства,
на весь кабінет дихаючи перегаром,
сказав:

«зозуле! (тицяє пальцем, немов хлопчисько)
глянь! он стоїть ненормальна, дурна...

Янголе,
ввечері
крила - на цвях,
німб - у шухляду.
Свою безстатевість
змінюй
на
жіночність і звабу.
З-під складок одягу
дістань відверто
тіло і втому.
Хоч
тому,
хто був твоїм
мечем вогненним -
байдуже!
І тепер
вхід у ваш Едем не пильнує
...

ніч несповна місяця
жбурляє божевільні сновидіння
під подушку
колективного безсвідомого всесвіту

на ранок
сновидці читатимуть сонники
а хто забув надіти окуляри для сну
зрозуміє що не існує життя
поза сновидіннями

а поки -
заблукалі у міжсон...

Промовило Світло
З єдиного неба
Мудрістю Всевишнього
Хто з нас  слухав
Хто  зрозумів
Ти бачив те що хотів
Я те що зміг збагнути
Чи  те що треба

Ти забажав іти в дорогу
Невидимий
Перші кроки зробив
І в перше зупинився
Задумав як вмів
Від ...

Безповітряний простір – інтригує.
Чи можуть у ньому мешкати равлики і ондатри?
Чи може річка текти догори ногами,
і взагалі – де, в дідька, у річки ноги?
Ти знаєш. Ти справді знаєш.
А я, ніби Книга мертвих.
Ніби книга, що вмерла вчора.
Пливу у тобі...

ми прокидаємось вдвічі частіше, ніж засинаємо -
а може і більше - під les feuilles mortes;
вдома у нас живуть дивні речі,
речі з учинками пугачів, речі
з очиськами чи то чиновників чи то потвор

а власне яка різниця

добре, що ми розперезані стра...

та, що танцює у темряві, як тебе
втиснути в рамки рутинного пізнання
грацію жестів, кроків, па і пліє
метаморфози плину від «а» до «я»?

сутність твоїх стрибків – ескапізм, афект,
витвір мистецтва, чи виклик моїм словам?
я не художник – просто апол...

Текст видалено автором твору...

ЗАПЕКЛЕ  БРАТЕРСТВО

Присвячується нашим злісним "братам" росіянам

Росія! скільки в цьому слові
Жалю, ненависті та болю
Для українців, для народу,
Що добровільно втратив волю,
І опинився у ярмі...
Страшному братньому ярмі,
Що гірше панської ...

Серденько б’ється так швидко, що подих перехоплює. […у радості й горі, у багатстві й бідності...]. Ніжна усмішка сором’язливо ховається за тонким мереживом невагомого, сніжно-білого вельону; ясні очі щастям світяться. Розшитий блискітками корсет обійняв т...