редагування



Продовження тут: http://gak.com.ua/creatives/1/36370                                                                        ...

    Холодна лютнева ніч, жоден ліхтар не горить на вулиці. Андрій читає забуту кимось газету, з огидою гортає засмальцьовані сторінки. Це навіть не брехня, це фантастика. Він уявляє, як добродушний черевань, допиваючи третій кухоль пива, енергійно молотит...

Вітер співає, сьогодні вночі
Знову від неба згубили ключі.
Вітер сміється і б'ється в вікно -
Не піддається сьогодні воно.
Хвіртка вчепилась міцніше за пліт:
Вітер жартує і кличе в політ.
З ними кватирка зібралася теж,
Жалібно квилить, фіранку ме...

Загорни у блискучий папір
Ти для мене МІСЯЦЬ блакитний.
Подаруй хоч краєчок з частин,
Чи камінчик якийсь не помітний.

Я не хочу скарбів безліку,
Не жадаю коштовних прикрас.
Хочу крихту якусь невелику,
Вогник з МІСЯЦЯ, щоб не згас.

МІСЯЦЬ схожи...

тримаються за  спідницю  катерини
сліпий тарас наче гомер чекає на трою
бутафорські  казаки б"ють себе у груди

01/07/2013 р.
...

                         «Коли стояв він серед юрби в селищі Дромахар…»
                                                                                    (Вільям Батлер Єтс)

Серед старезного пралісу, що від віку ще не знав сокири і важкого подиху лі...

Біду не потрібно кликати. Вона завжди приходить сама. Але не кидайтесь словами, про які потім шкодуватимете. А раптом їх хтось почує…
У квартирі неприродно тихо, і ця тиша лякає сильніше за різні шорохи і дивні звуки. Тіні малюють на стінах пейзажі з ...

Минає липень, минає липень

І спеку мостить у човен-чайку.

Останній вечір до вікон липне,

Холоне сонце в горнятку з чаєм.

В колиску хвилі за видноколом

Ховає липень засмаглі груди,

Такі ще теплі, такі ще голі…

Такого чаю уже не буде.
...

                             «Пройшов я Стежину Каменів й погибельний Ліс Шипів,
                               Бо хтось вклав у мої ноги надію і страх…»
                                                                                          (Вільям Б...

Дзвонить пізно ввечір мамі
вся на нервах Віка.
Треба трохи пожалітись
тій на чоловіка.
Я і так , і так Миколі
все стараюсь вгодить.
Бач, дарунок мій поганий.
Зовсім не підходить.
Кажу нині: - Годі « дутись».
Будь хоча б мудріше!
Іншим разом...