Тремтіло скло, гарчав вітрисько,
Зло підкрадалось зовсім близько,
Тривога зблиснула незрима
І майже рідними очима
Мовчання майже промовчало,
Що майже ніжність запізнало
З якимось Ним, на майже святі
У нашій затишній кімнаті...
Був майже незабутній...

Так мало потрібно в житті -
тихнуть напружені нерви:
розлуки їси, як вершки,
мов лікер, доливаєш перерви
й міряєш втомлену мить
відліком дзиґаря-серця...
У безмір дощів сірих нив
вплітається нитка серпанку,
димом ковзне поміж вій -
вип´єш ...

                   Жiнка, в лоно якої зайшов мiсяць,
                   перетворилась на птаху
                   i полетiла у небо,
                   гублячи поза крилом зорi
                                            ЗРИНЬ
                   бо л...

Твій попередній вчинок розважив,
Наступний, мабуть, вже розчарує.
Питаєш, чому я неуважна?
Мені все рівно, я ж не ревную.

Найважливіша наша розмова
По дротам обірвалась завчасно,
Минуло хвилин десять по тому -
Мені одразу стало все ясно:

Що ст...

Текст видалено автором твору...

....

Даремно тікаєш, хлопчику!
Моя крига вже запалала.
Моя скеля розсипалась на пісок.
Ти не врятуєшся, хлопчику!
Мої очі ховають страшну таємницю.
Мої губи отруйно шепочуть:
"Хочу..."
Наказала тобі не зникнути,
розчинившись у медово-нудному
світлі м...

Мені подобаються
драматичні паузи
у твоїх історіях.
Завмираю в передчутті
неймовірного
але вірю
кожному слову.
Знову пауза.
Літнім гаміром,
галасом
кружляють між нами
миті.
Ми ще не раї,
але десь близько.
Слизько
стояти поруч.
Зовсім теп...

...І ти десь там, ховаєшся за млою...
Грайнеш - і зникнеш дикою іскрОю
У попіл попаливши ниву мрій...
Та хто сказав тобі, що плачу за тобою?
В моєму серці вже давно нема надій,
Усе вже скошено байдужості  косою...
Даремно
               душив ти ро...

загубивши свої тіні –
втратимо себе.
небо темне з височіні
душу загребе.

і покличе із хмарини
голос: «йди сюди -
піднімайся по драбині
у мої сади.

вишні, яблуні, горіхи
є в моїм саду -
тут забудеш земні втіхи
і гірку біду...»

твої очі н...