Вибачте, ми помилились.
Знаєте, хоч і дуже рідко,
Але таке буває:
Ви не на тій землі народились
Не в своєму рідному краї
...Ах, вам тепер все зрозуміло?
Що ж, вибачте-вибачте,
Знаємо цю ситуацію.
Ми посприяємо переселенню
І, звичайно ж,
Виплатим...
Торкнись роздітої землі,
Без міркувань облиш умовне,
Поринь в безмежності душі
Яка ножем стирчить назовні,
А тільки рана не болить...
Давай сльозами віх наповню
Зелено-карої імлИ,
І поділЮ навпІл безодню,
Аби з другОю не ділив.
Я така сама, як і ...
А скільки тієї людини?
Жменька пекучого духу?
Дрібка живого тіла?
Погляд – палючий зір?
А скільки ота людина
Злота-багатства вхопила?
Чи просто – любила квіти
і дихання рідних гір?
***
Десь там Господь Всевишній
змотує у сувої
стежку в квітучих...
сумні кальмарики в пакетику поснули
їм сняться водоспади і озера
моря і океани. але мури
кіоску їх ховають а дерева
сумлінно шелестіть як рідне море
чи океан чи звідки ті кальмари?
їх не купили... без них пиво було
вони заснули.....вмилися сльоза...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design