...І ти десь там, ховаєшся за млою...
Грайнеш - і зникнеш дикою іскрОю
У попіл попаливши ниву мрій...
Та хто сказав тобі, що плачу за тобою?
В моєму серці вже давно нема надій,
Усе вже скошено байдужості косою...
Даремно
душив ти розквітання полином,
будив моє мовчання перед сном,
А колискову - чУжими піснями.
Тепер не зможу довго я прийти до тями,
Молитимуся сонцю за вікном,
Щоб не світилося твоїми лиш очами...
Щоб мучило воно ТВОЇ думки!
Щоб плакав ТИ, згадавши цю жорстокість
І щоб любив...як я колись, глибоко..
Здавалися немилими зірки
Й весняні погляди дівочі синьоокі...
Та ні. Забудь. Зітруть усе роки,
Потопчуться безглуздими словами,
Але згадаєш ти тепло руки
Моєї. Й глупими ночами
Не струть твої карання пустоти.
