Жiнка, в лоно якої зайшов мiсяць,
перетворилась на птаху
i полетiла у небо,
гублячи поза крилом зорi
ЗРИНЬ
бо лоно її вiдкрилось для нас
як глибина майбутньої ночi
поглинає землю
з її долами та долями
з її знаменням та йменням
викарбуваного часу
Мiсяць, що тiльки народився,
як майбутнє захоплення сяйвом
вже має надмiру жадати глибини
Загубила птаха свої обриси
щоб зростися самою самотою
з павутиною поверхнi глибини
сплетеною зореокими примарами
що живуть на межi
двох означених свiтiв
як пiтьма i свiтло
як свiтло у пiтьмi
як пiтьма повз сяйво
На зворотньому боцi цього малюнку
сидiла я
I шкрябала штучним пером по паперовому тлi
Бо я не птаха
що поглибила крилами пiтьму
i породила жагу мiсяця
як першожiнка
чи першопричина
Я - наслiдок загублених зоряних блискiток
з тiєї павутини
яку зiткали на межi двох означених свiтiв
незнанi примари.
Примири мене з самою самотою
i жагою всезаглиблення,
О, щойнонароджений Мiсяцю!
