Ось і все –
Відпочине від літа
Від натовпів спечених тіл
Наше тихе приморське місто
І в другій декаді вересня
Ми повернемось,
Щоб вкотре вдихнути
у нього життя
...

Глитаю на ніч міцного чаю
А зранку молочним запиваю
Спитаєте, чи маю
Міцне здоров’я і бадьорість духу після такого
Дослідіть мене і взнаєте, а потім спитайте у нього
-
Тут, звісно, усім до нас є діло
Але мало хто знає, яке.
Давно вже ніхто не гр...

********
Якою ж міцною все-таки здається
Потерта фєнька, коли жити їй недовго залишилось
А цитруси вже гріють не гірше за чай, мені не йметься
Скоріше забруднитися, коли умиюсь,
Казали, скільки важить там душа?..
Здається, наші с тобою – побільше,...

Мертве каміння - надгробок сучасності
Тихо стоїть і не вміє вже дихати
Тихо млоїться в очах від невдячності
Тихо спадають дерева від лячності

Всім помирати і всім народитися
Комусь прощати і всім помилятися
Але ніхто з нас не бачив вічності
Але н...

Хотіла я життя своє віддати,
Та вийшло все у нас з тобою навпаки.
Хотіла я «Люблю» тобі сказати,
Та слухати мене ти не хотів.
Хотіла я побігти за тобою
Щоби признатись на віки,
Щоби сказати, що я навік з тобою,
Та фрази ці пропали на вітрі.
Та ти ...

Я не ставатиму черговою з подій
на сторінках твоїх історій, Львове.
Я - жінка! Й тихий погляд із під вій
припинить недоречності розмови.

Я не лунатиму сонетом каблучків,
які процокотіли по сторінках.
Люблю не віртуальний - справжній Львів,
бо я н...

Розбите скло -  
i склянка на друзки.
І краплі крові, змішані з вином,
течуть струмком,
виростаючи у річку
несвідомості -
заллє потоп
хвилями споминів...

Розчаруй, відчаруй мене -
так бо хотілося легкості!
Десь у парку Кульпаркова
каштани щ...

......

             Ранок

Мої друзі тихо сплять,
Притулившись міцно.
А я п’ю зелений чай,
Та дощами квітну.

Ранок полум’ям м’яким
Зігріває душу.
І я знов, як білий дим
Посміхатись мушу.

                        2 Листопада 2007 р.

           *  ...

Текст видалено автором твору...