********
Якою ж міцною все-таки здається
Потерта фєнька, коли жити їй недовго залишилось
А цитруси вже гріють не гірше за чай, мені не йметься
Скоріше забруднитися, коли умиюсь,
Казали, скільки важить там душа?..
Здається, наші с тобою – побільше,
І якщо ти будеш спати голою, твоя
Злякається тонкої оболонки, й прийде інша.
На наївних подібних догмах і табу
Проіснувало людство вже доволі довго,
Тому повір мені й не сперечайся
Чому не кличеш? Поклич мене, поклікай
На мене
Поклянись, посій, пожни і після цього
Прогони мене куди подалі
Щоб знову я прийшов
Й тоді не вказував би, що тобі робить зі мною,
Навчений гіркотою досвіду
Наскільки ж ефектніше було б влетіти
Вже у вікно вагону твого потягу
Й стріти там тебе, зустріти,
Прямо в ребро йому, чи краще поміж.
Вражає рухливість і вигадливість ластівок
Дволика дев’ятка, цікаво, якої масті,
Забута під столиком купе – чиєїсь долі пласт
Не граю в карти, принцип, бач, пробач,
Я пас
Я десь
Ти там
