Розбиті коліна І плаче журба
І кров на бруківці І слів вже нема
І б`ється десь скло І гримлять вітражі
Вмирає романтика сон на межі
І падає дощ І осінні тумани
Окутують землю Й ще вітер повстане
Востаннє підніме увись почуття
А звідти назад ще доро...

спиняє дихання як риба в пащі щуки
твій стогін монотонний ліжка скрип
малюють спину з пазурями руки
що навіть лак із нігтів в тіло влип

збиваєш ритм як птаха з дубельтівки
в нічному небі  то ж не збий  приціл
не бий у спину дівко-колотівко
за се...

Поставив між нами стіну.
Тулюся до неї, мов грубка.
Вогнем рустикальним стогну –
Зігрієш чи душу, чи руки.

Неначе навіки зладнав.
Обклав мене кахлями туски.
З-під ока відпала одна –
Плитким візерунком гуцульським.
...

Як тільки у жмені
Цукерку затисла,
Півні карамельні
Збудили дитинство.

І я зажурилась
Про себе колишню,
Цілуючи крила
Із присмаком вишні.

Примар не спинити,
Як дим в очереті, –
Даремно півні ті
Співають утретє.
...

Текст видалено автором твору...

Твій подих із ниток бажання витканий,
і, як хурму, мене тонкими скибками
повільно тне кинджалами жага,
а ти ще навіть поряд не лягав

Солодкі ці хвилини, в ночі крадені!..
Краплини поту, ніби виноградини, -  
ще мить і упадуть додолу спіло,
Ні, ...

Текст видалено автором твору...

аж від самого порога
рястом встелена дорога
не піду сама
я на тебе зачекаю
ой і довгою, без краю
ця була зима

за північним виднокраєм
хмар принишкли чорні зграї
їм тепер не час
а навколо скільки ока
сяє ряст зеленим шовком -
Боже, це для на...

                Sie liebten sich beide...
                             Heinrich Heine

Мені наснилось те що не було
що не бувало у житті ніколи
і місто інше за вікном гуло
і місяць інший – ген над видноколом

Мереживо небачених зірок
сплелося в...

Старенька бабця. Скільки ж то їй весен?
Чи стільки ж, як і зморшок на чолі?
здається, на плечах вона пронесла,
всі тяготи і радощі земні.
Немов весь світ у неї на долонях,
і кожен день залишив там свій слід,
і на молочнобілих ніжних скронях
відбитк...