Старенька бабця. Скільки ж то їй весен?
Чи стільки ж, як і зморшок на чолі?
здається, на плечах вона пронесла,
всі тяготи і радощі земні.
Немов весь світ у неї на долонях,
і кожен день залишив там свій слід,
і на молочнобілих ніжних скронях
відбитками лежать пелюстки літ...
Лиш очі такі щирі і глибокі,
в них вічномолода її душа.
Старенька бабця...Скільки ж то їй років?
Вона їх рахувать не поспіша...
