У Ледло на ярмарку - тьма парубоцьких ватаг:
Тут конюхи, стадники, там ковалі, млинарі.
Як юності личить, шукають вина і розваг -
Та є тут такі, що ніколи не будуть старі.
З містечок і сіл, полишивши візок і шинквас,
Гуляють тут хлопці в буянні своєї весни.
Хай свіжість і щирість уносить по крапельці час -
Та декому з них не проциндрити їх до труни.
Якби ж розпізнати з допоки невловних ознак
Улюбленців долі, а зовні – простих юнаків,
Що вже вирушають наразі в свій згубливий шлях,
І з ними проститися словом і змахом руки.
Проходять безжурно, щоб зникнути у небутті,
Торкнуться вас ліктем і далі простують вони.
І душі чистісінькі сяють, мов ті золоті,
Що їх карбувальник охоче верта до казни.
