Хлоп’ята, що сотнями в Лудло на ярмарок йдуть,
з конюшні, із кузні, з вівчарні, а може, з млина,
заради дівчат чи горілки пустилися в путь,
кількох серед них все одно омине сивина.
Вони були з міста, з ланів, від прилавка, сохи,
відвагою вітра наповнений змах юних крил,
красиві їх лиця, серця ще не вкрили гріхи,
лиш дехто чесноти свої донесе до могил.
Знайомся же з ними, даруй їм приємностей гай,
щасливим тим хлопцям, різниця іще не видна,
поплескай по спинах, удачі усім побажай
в дорозі, яка залишилась до смерті одна.
Поглянь на них просто, затримай думок своїх лет,
торкнувшися ліктем, мовчанням печаль свою вкрий,
вертають Чеканщику купу яскравих монет –
загиблих у славі, що вже не почують «старий».
